Шоу-політика, шоу-комерція, шоу-культура, шоу-ідеологія... Дедалі важче стає назвати таку царину нашого буття, де будяки всевладного “шоу” вигубили ще не всі паростки спонтанності й самобутності. Сфери діяльності, мало схильні до “шоуізації” (як, приміром, наука) поволі втрачають свій статус і посуваються на маргінес суспільних зацікавлень. Відомий італійський етнограф, мандрівник і кінорежисер Ф. Куілічі розповів у одній зі своїх книжок, як у папуаському селищі в джунглях Нової Гвінеї він став свідком обряду, котрий приголомшив його глибиною самобутньої духовності древнього народу. Згодом у тому ж місці він спостерігав ніби той самий обряд, ба навіть упізнавав обличчя деяких виконавців, однак безліч промовистих подробиць свідчили про те, що перед ним не акт високої духовності, а лише шоу для туристів. Між першим і другим спостереженнями проминуло лише кілька рокі ... Читать дальше »