З кожним днем стає дедалі важче розрізняти добро і зло, правду й неправду, красу і потворність, героїзм і злочин, свободу і сваволю, дійсність та ілюзії, порядок і безлад, право й беззаконня, демократію й охлократію тощо.
Сваволя й ілюзії вражають дедалі більше людей і виявляються в усіх сферах людського життя у вигляді аморальності, злочинності, екстремізму, містицизму, волюнтаризму, утопізму. Людям стає щораз важче розуміти одне одного.
Зловживання, тобто вживання для творення зла засобів, що існують для творення добра, стає нормою життя. Погані люди мають кращий добробут, ніж хороші. Усе це та багато іншого, подібного до цього, є ознаками не соціального прогресу, а регресу. Людство, зокрема й українське суспільство, має набратися відваги й визнати це.
А як же зупинити соціальний регрес і вийти на шлях поступу? Для протидії всякому злу передусім треба домагатися, аби “комплекс” сваволі й ілюзій не виникав у людей та не підміняв собою волі й свідомості, які перебувають у нормальному стані, тобто в стані підпорядкування законам Природи. У цьому — основа соціального прогресу. Для всього сущого Природа є Матір’ю. Тому дуалістична формула “природа і суспільство” — надзвичайно шкідлива помилка, бо виводить “суспільство” за межі “природи”. “Суспільство” — це теж “природа”, але інша “природа”, ніж фізична та біологічна. Воно — вища форма розвитку “природи”, яка перебуває в генетичному зв’язку з фізичною й біологічною “природами”.
Соціальний натуралізм або соціальна природність дає можливість побачити, що існує, образно кажучи, не дві “природи” — фізична й біологічна, а три — фізична, біологічна і соціальна. І ця “третя природа” (соціальна) не опускається до перших двох, а навпаки, піднімається над ними як вища за них, і керується властивими їй моральними законами, духовністю. За допомогою ідеології соціального натуралізму можна протидіяти наявним сьогодні виявам сваволі й ілюзій в усіх сферах соціального життя, зокрема у політиці, економіці, праві, моралі тощо.
Значення соціального натуралізму полягає в тому, що він дає критерій для розрізнення прогресу й регресу, а також озброює людей інструментарієм, придатним для забезпечення соціального поступу в духовній перспективі. Зокрема ця ідеологія може бути придатною для забезпечення політичного поступу в Україні. Ґрунт для неї заклали такі вітчизняні просвітителі, як Григорій Сковорода, Пантелеймон Куліш, Іван Франко та інші.
У політичній культурі українців сьогодні ще не сформувалося чітке розуміння різниці між “правою” й “лівою” ідеологіями. Тому варто звернутися до соціального натуралізму. Згідно з ним, права ідеологія полягає у визнанні природними для соціального життя людей таких інституцій, як приватна власність, конкуренція, підприємництво, соціальний порядок, заснований на природних законах суспільного життя людей.
Якщо користуватися метафорами “вудки” і “рибки”, то права ідеологія — це ідеологія “вудки”, тобто вона полягає у тому, що спрямовує політичну діяльність “правих” партій на забезпечення громадянам можливості користуватися “вудкою” для того, щоб з її допомогою вони себе власними руками забезпечували “рибкою”. І цією “вудкою”, яка робить людину вільною від будь-чиєї сваволі, є приватна власність, підприємництво, соціальний порядок, заснований на природних законах суспільного життя.
Ліва ідеологія — це ідеологія “рибки”. Вона відкидає природні засоби забезпечення добробуту людей. Згідно з нею, політична діяльність “лівих” партій спрямовується на те, щоб, не володіючи “вудкою”, громадяни отримували “рибку” з рук держави, яка начебто має призначенням “годувати свій народ”, як хазяїн годує раба, що стає залежним від хазяйської сваволі.
Політичний прогрес в Україні мають забезпечити нові політичні партії, які з допомогою соціального натуралізму утвердяться в правій (“природній”) ідеології на противагу лівій (“протиприродній”) і конкуруватимуть між собою за краще втілення національної ідеї в життя українського суспільства.
Олександр КОСТЕНКО, доктор юридичних наук, експерт із питань ідеології
Від редакції: На сьогодні в Україні єдиною дійсно правою політичною силою виступає Всеукраїнське обєднання "Свобода".
Так звану "Українську правицю", яка увійшла до складу ліберально-олігархічного НУ-НСу, вважати партією правого спрямування немає більше підстав.
|