 У розмові з президентом Росії В. Путіним прем’єр-міністер України В. Янукович розкрив спражні цілі Партії регіонів. Напучуючи свого співрозмовника, що тому робити на його посту, президент Путін нагадує Януковичу про ідею “Союзу слов’янських народів”, на що Янукович відповідає: “Ми до цього йдемо”.
Так от де собаку зарито! Усю політичну “платформу” Партії Регіонів розкрито у цих словах. Її остаточна мета - “Союз слов’янських народів”! Але ж ми це вже проходили. Ми вже мали “Союз совєтських народів” і знаємо що це за Союз. Це союз колонізатора з поневоленими народами, союз вовка з ягнятами.
Найяскравіші риси цього союзу можна наочно спостерігати на прикладі сучасної Росії. Росія – це держава, де на всі урядові посади, починаючи від президента, ніби вибирано, а на ділі призначувано, працівників спецслужб: колишніх каґебістів, працівників спецвідділів, військовиків та поліцаїв. Будь-яка критика керівної мафії практично неможлива. Діє система запланованих згори і ніколи не розкриваних убивств. На нашій пам’яті убивство журналістки Поліковської, убивство (в Лондоні – убивцями з Росії!) В. Литвтненка, який розкрив справжнє обличчя мафіозного режиму, спроба убивства президента України, убивство законного президента Ічкерії Масхадова, убивство..., убивство..., убивство...
Україні, завдяки Помаранчевій революції, вдалася звільнилася від постійного кошмару вбивств, аж Партія регіонів на чолі з Януковичем “іде” до цього кошмару. В сучасній Росії, як і в “Союзі народів” рядову людину позбавлено людських прав. Правами користуються члени профашистських угруповань, ті, хто підтримує каґебістський режим. Хто не підтримує, зараховуються до “ворогів народу” і йому загрожують усякі нещастя аж до фізичного знищення. Досить згадати убивства активістів українських національних організацій в Росій. Убивають серед білого дня на очах у свідків і поліція не знаходить убивць.
Саме до такої системи і “йде” Партія регіонів на чолі з В. Януковичем. Братство слов’янських народів! Звучить красиво, а як те братство виглядає на ділі? Візьмім окраїни сучасної Росії Камчатку, Далеку Північ – Томську область, Колиму, Мурманськ, Інту, Печору. Хто там живе? Таж не хто, а українці.
У братському Союзі народів для українців найкращим місцем осідку був Сибір, Далекий Схід, Казахстан. Коли я як в’язень працювв на шахтах Колими, то вся вільнонаймана технічна обслуга була родом з України. Досі пам’ятаю прізвища: Сухий, Довженко, Кордуба, Півень, Поліщук, Дубовицький. Те саме і в іншому глухому куті – в Інті на Печорі. В’язнів привозили під конвоєм, а “вільних” вербували й занаряжали з України. Як саме? Скінчив гірничий інститут чи технікум в Україні і маєш українське прізвище? Так і знай – за рознарядкою поїдеш на Далеку Північ. Інших висилали адміністративно, ще інших вербували.
Зате 1995 року в Одеській тюрмі серед офіцерів жодного українського прізвища. Оце таке братство. Українцям – Сибір, а собі – Крим. Виселялись цілі народи: кримські татари, чеченці, карача-ївці, німці Поволжя. Сталін бідкався: Україна велика – не надається до виселення. Замість суцільного виселення запроваджено поступове “технічне” перекачування. Ще 50 років колишнього Союзу і українці в Україні чи й були б.
Отаке “слов’янське братство” - виселення слов’ян слов’янами на Сибір - Партія регіонів з Януковичем хоче повернути. Перспектива для нас не з найкращих. Прохопився словом Янукович невчасно. Було б мовчати. Аж ні! Завірив пахана у своїй лояльності. Хто досі ще сумнівався, тепер може не сумніватися: Сибір з далекого може стати близький-близесенький. 30 вересня це питання і вирішиться. Чи усміхнеться українцям Сибір, чи ні.
Святослав Караванський
* Зберігаємо правопис автора.
| 
Главная страница 
