ЦЬОГО РОЗДІЛУ своєї історії сучасні європейці згадувати не люблять...

Із давніх давен частина німецького народу мешкала на схилах Судетських гір, котрі лісистим пасмом простяглися на північному заході Чехії. Були вони працьовитими ґаздами-бауерами, вправними ремісниками, тямущими фахівцями, успішними підприємцями. Словом – правдивими німцями, які подовгу запрягають, натомість їздять потім напрочуд швидко.
Після розпаду Австро-Угорської монархії судетські німці були неприємно здивовані, раптом ставши громадянами Чехословацької республіки. Тевтонський гонор потерпав від такої “несправедливості”, та й слов’яни по кількох століттях підлеглості багато чого у своїй державі робили не вельми вправно, як на німецький штиб. Щоправда, особливих кривд своїм “арійським” співвітчизникам не чинили, радше навпаки. Дозволяли німцям обзаводитис ... Читать дальше »

Акція «Я говорю по-русcки», яка тривала в Одесі протягом тижня і була ініційована організацією «Єдіноє отєчєство», на своєму фінальному акорді перетворилася на жорстке протистояння. На пікет прихильників надання російській мові особливого статусу пікету противники цих намірів провели альтернативну акцію. Їх підтримали і представники національно-культурних товариств міста.
21 березня на Думській площі міста, біля приміщення мерії, де проходили дві протилежні за своєю спрямованістю акції, з’явилися не лише прапори з надписами «Я говорю по-русcки». На протилежному боці площі майоріли і прапори, які свідчили про бажання розмовляти українською, молдовською, чеською, грузинською, білоруською, словацькою та мовами інших національних меншин в Одесі.
До представників національно-культурних товариств приєдналися активісти місцевих організацій Партії Реформи і ... Читать дальше »