Як би того комусь не хотілося, і навпаки, як би жагуче хтось того прагнув, усе ж добігає кінця 2007-й. Мусимо із цим миритися або ж тішитися, бо, зрештою, як пише Мілорад Павіч у романі-клепсидрі “Внутрішній бік вітру”, у світі є “два різні ритми життя, два різні биття пульсу крові або соків у рослинах, два різновиди істот, загнаних у рамки одних і тих самих днів та ночей, які однаково тривають для всіх, – але одним їх бракує, а іншим дістається з надлишком…”.

Павіч дивний не тільки своїм світобаченням, воно, видається, втілюється у форму його писань, де, звідки не почни, одна половина, мов у водяному годиннику, плавно перетікає в іншу. Міркую, що приблизно так із року в рік скапує наше життя і, схоже до “Вітру…” чи “Хозарського словника”, його можна перечитувати як завгодно, з якої сторінки не почни – однаково дійдеш до суті, до сокровенного, ... Читать дальше »