Оглядач інтернет-журналу Віклі Стандард з Вашингтону, Брюс Джексон, підмітив цікавий парадокс з новими демократіями Європи: їхню здатність радикальних відкочень в моменти найбільших тріумфів. Після колективного членства в ЄС і НАТО, центрально-європейські моделі демократичного успіху дев’яностих натрапили з розбігу на якусь стіну. Наприклад, Польща з урядом, закоріненним в Солідарності, радикально зіпсувала стосунки з Німеччиною і Росією, і поділила громадян на тих, хто підлягають люстрації, і тих, хто буде їх «чистити.» У Словаччині позбулися прем’єра-реформатора і обрали опортуністичного популіста. У Румунії вирішили, що фомальний вступ до ЄС є приводом для імпічмента президента. Але це все квіточки, уважає Джексон. Далі, на Схід, починаються вже ягідки, себто регресивні тенденції, які можуть бути фатальними для слабких демократій, не закорінених в європейських інституціях. Приклад - Україна. Там демократичні перетворення оранжевої революції колапсували, переродившись на тривалі політичні розбірки і повномасштабну кризу. Джексон робить висновок, що цілий політичний клас України зрадив загал в критичні ранні роки його демократії. Це призвело до розвалу державних інституцій - парламенту і Конституції, які є засадничими для влади закону і підзвітного уряду. В основі - невдача політичних еліт Заходу і Сходу України досягти тривалого порозуміння на ґрунті спільних правил гри. Кожна з еліт намагається виробити їх вже не на ґрунті загальних норм, а на підставі власного розуміння, що є законним, справедливим, а що - ні. Харизматична Тимошенко не робила таємниці, що результати виборів шостого року є нелегітимними, бо вона їх програла. На публіці вона закликала до нових виборів. Приватно, вона з прибічниками виступала за «другу революцію», щоб завершити незакінчений бізнес оранжевої революції, себто посадити «бандитів» ПР. Навряд чи це те, чого Захід очікував від демократичної опозиційної партії, пише Джексон. Ющенко - він нього чекали щось на кшталт Гавела в Чехії. Однак сталося не так, як гадалося: Ющенко зараз керує країною за допомогою указів, що нагадує Кучму. Непевні інституційні засади української демократії почали розвалюватися. Перспектива виборів навряд чи викорінить причини хвороби, яка дестабілізує непевну українську демократію, уважає екперт. Результат - вперше від хвилі демреволюцій в Європі і колапсу СРСР опісля невдача євродемократії в Україні виглядає можливістю. Офіційні візити між Києвом і Вашингтоном були скасовані. Переговори з ЄС по візах і вільній торгівлі загальмовані. Навіть вступ до СОТ очікує повернення функціонуючого парламенту до праці. В результаті Україна стає уразливішою до впливів Москви і прийняття її авторитарної політичної моделі. Джексона непокоїть, що це відбувається на тлі демонстративного невтручання Європи і Вашингтону. Саме таким робом демократії зазнають невдачі, уважає Брюс Джесон, президент проекту перехідних демократій.
Главная страница 
Оглядач інтернет-журналу Віклі Стандард з Вашингтону, Брюс Джексон, підмітив цікавий парадокс з новими демократіями Європи: їхню здатність радикальних відкочень в моменти найбільших тріумфів. Після колективного членства в ЄС і НАТО, центрально-європейські моделі демократичного успіху дев’яностих натрапили з розбігу на якусь стіну. Наприклад, Польща з урядом, закоріненним в Солідарності, радикально зіпсувала стосунки з Німеччиною і Росією, і поділила громадян на тих, хто підлягають люстрації, і тих, хто буде їх «чистити.» У Словаччині позбулися прем’єра-реформатора і обрали опортуністичного популіста. У Румунії вирішили, що фомальний вступ до ЄС є приводом для імпічмента президента. Але це все квіточки, уважає Джексон. Далі, на Схід, починаються вже ягідки, себто регресивні тенденції, які можуть бути фатальними для слабких демократій, не закорінених в європейських інституціях. 
