У своїй відомій статті “Україна як царство дрімоти” нардеп-бютівець Андрій Шкіль свого часу визначив чудові властивості української “внутрішньої практики”. Він написав: “Україна – батьківщина сонних ангелів. Її безмовне очікування наповнює чудесами планету. Її не можна завоювати, поневолити або знищити. Вона не чутлива до подій. Її життя не протікає і не відбувається. Вона – поза подіями і часом. Вона не пам’ятає свого дня народження, не знає свого віку. Вона сама собі гідний співрозмовник. Їй нема з ким сперечатися і нема чого доводити. Для неї вже все відбулося”. Дрімотному царству сняться сни. Чудеса, якими Україна наповнила планету, повертаються до неї трафіком снів, трансляціями програм і реклам, кінофільмів і ток-шоу. Ці сни, як і сни людей, є складною сумішшю солодких марень і диких страхіть. Перша хвиля снів приходить із рекламними роликами. “Спати заборонено!” – наказує реклама пива з гуараною. Цей імпульс безсоння супроводжують два вуйки – Мобілич і Мобіленко. Це такі собі персоніфіковані стартові пакети. Дивовижні двоногі пакети безугавно балакають про найнижчі тарифи, як і належить пакетам за їхнім життєвим призначенням. Якщо справа персоніфікації брендів піде далі, то невдовзі у снах дрімотного царства виникнуть персоніфіковані в якусь Тампоненко жіночі прокладки або втілені в Майонезичів фасовані соуси. Тих Майонезичів намащуватимуть на скибки, а вони верещатимуть. Це все нагадує мені виробництво віртуальних примар із фентезійних новел пізнього Желязни. Кожна товарна річ отримуватиме свою примару. Разом із товарами примари входитимуть у сни населенців дрімотного царства. Примар ставатиме більше. Вони матеріалізуватимуться, і на вулицях ми зустрічатимемо ходячі пакети частіше за живих користувачів. Користувачі спатимуть. Там, у снах, інші примари ставатимуть героями. Примарний хлопчик героїчно захищатиме примарний паркан від примарного карієсу, примарні стоматологи на орбіті не менш героїчно лікуватимуть пащі примарних іншопланетних монстрів, ті-які-прагнуть-свободи звільнятимуть себе й інших від примарно намальованих заборон, а примарна щітка з пластиною для чищення шихти язика повчатиме примарне молоде покоління щіток. Країна, яка перебуває у вічній напівдрімоті, лише трошки розплющить очі, переконається в тому, що місце чумаків з волами зайняли заробітчани з торбами. І знову засне, втішена незмінністю речей світу сього. Пиво з гуараною тут не допоможе. ...Безкрайнім тілом сплячої країни хтось просувається. Це ті, хто вранці відчув захисну силу “Актімелю”, переміг плями з допомогою “Ванішу” й унітазні бактерії разом із “Брефом”, вирушили на пошуки пропалої грамоти. Під час мандрів у них поздоровішали натерті “Колгейтом” ясна і вони навчилися підтанцьовувати з зірками. Пропалої грамоти не знайшли, але твердо вивчили, чим опозиція відрізняється від коаліції. Вони ще не плутають назви шампунів із назвами політичних блоків, однак це лише тимчасово, адже у дрімотному царстві все перемішалося. Заклики до чесності та свободи вже переповзають із мітингів на постери з рекламою алкоголю, а гасла напоїв стають гаслами протестних об’єднань. Ми ще дочекаємося появи горілки з назвою “Владу геть!” і політичної партії “Біленька”. Для деяких сплячих момент істини наступає безпосередньо під час сну. Вони починають вірити всьому тому, що кажуть їм телевізійні примари. Це така “солодка капітуляція”, коли свідомість усе ще розуміє, що запивати розчином Е434 трансгенну картоплю не дуже корисно для здоров’я, а рука вже відкорковує розмальовану акційними повідомленнями пляшку з отруйною шипучкою. Це також сон. Одна з його найпоширеніших модифікацій, у глибинах якої купується цілісний (але примарний) бренд, а споживається реальна (але дискретна) сукупність елементів періодичної системи Мендєлєєва. Колись культурологи передбачали, що новітні сни України матимуть карнавальну форму. Карнавалу не вийшло. Чи то навколо минулі епохи залишили забагато неспокійних кладовищ, чи то карнавальні янголи співали “такими злими голосами”... Невідомо. Правда в тому, що замість карнавалу мешканці дрімотного царства споживають його відходи. Навіть не секонд-хенд, а просто сміття. Це не страшно. Переживемо. Тим паче, що карнавал, схоже, добігає кінця. Він теж тепер у переліку подій, котрі проспало наше царство. Чи зможе воно також проспати дзвінок ядерного будильника?
Главная страница 
