То не громи гримлять травневі... То відлунюють ультиматуми та звинуваченння між опонентами.

Та не варто перейматися! То не остання найрішучіша битва за Київ.

То всього лише чергові позачергові вибори.

Не перші і не останні "демократичні".

Ще "демократичніші", ніж попередні.

Принаймні, за кількістю "демократів" на гектар столичної землі.

З низького старту рвонули на перегони кандидати від "демократичної коаліції". Цілий натовп. Покрикують один на одного: "Дорогу мені, Єдиному Демократичному!". Штовхаються ліктями...

Ось вона, оспівана політтехнологами, чудотворна "Єдність Демократичних Сил"! Саме заради неї на парламентських виборах минулого року українцям наказували обирати винятково з поміж двох блоків - білосердешного і кулачковопомаранчевого. Бо там, бачите, згуртувалися геть усі "демократи"... І що? На очах у приголомшеної країни, як дим, розвіюється міф про всепереможну і життєдайну "Єдність".

Більшість ще й досі не хоче вірити своїм очам. Більшість ніяк не наважиться сказати: "Досить мене за носа водити!". Але щодня більшає тих, хто готовий взяти в руки бюлетень і... покарати патологічних брехунів.

Раніше виборцю було якось простіше. Були "наші" і "ненаші"... "Помаранчеві" і "голубі"... "Демократичні сили" і "бандити", які "рвуться до влади"...

З "бандитами", правда, не все так просто. Спочатку їм обіцяють справедливу кару: "Бандитам - тюрми!!!". Натомість, вони стають... "ситуативними" союзниками "демократичних сил". То одних, то других - почергово. З ними то підписують "універсали", то в унісон голосують, то безперервно ведуть закулісні торги...

І, нарешті, багатьом "бандитам" тяжку "тюрму" вирок пом'якшують - "перевиховання" у... депутатських списках "демократичних сил". Деяким навіть дарують теплі посади на митниці і в податковій.

Частина українців починає підозрювати, що все це - комедія. Фарс для бідних.

Але сьогоднішній сюжет вистави - ну вже зовсім абсурдний.

Одне приємно: ні регіонали, ні комуністи на грубий шмат київського торта навіть не претендують. Вплив цих парламентських мастодонтів у Києві впав за межі прохідного бар'єру. Ну й Богу дякувати! Люті вороги "погибоша аки обри".

І пішов "демократ" на "демократа". Саме так - в битву за Київ кинулися тільки "демократичні сили". За відсутності "ворогів демократії", очевидно. Щоправда, деякі "демократичні" уфологи, звірившись з пророцтвами Нострадамуса, запеленгували ще й марсіян. Підступні пришельці, виявляється, непомітно втілилися в "демократично" ж обраного градоначальника і його команду. Більше того! "Чужий" миттєво почав розкидати своє сім'я, заразив і вмить підкорив собі силу-силенну "демократів": більше половини депутатів-бютівців, блоку Кличка, і нашоукраїнців...

Але чи справді науковою є гіпотеза, що Чєрнавєцкій впав з Марсу? Смію нагадати: ще вчора він крокував, і не серед останніх, нога в ногу з тими, хто тепер від нього відхрещується під барвистими прапорами "демократичних сил". Він:

- з лютого 2004 року член фракції "Наша Україна" у Верховній Раді IV скликання;

- з квітня 2005 року радник Президента України (поза штатом), помаранчевою владою нагороджений орденом "За заслуги" ІІІ ст. у серпні 2005 року;

- кандидат у народні депутати України від Блоку "Наша Україна", N29 у списку і, одночасно. кандидат на посаду міського голови м. Києва на виборах у березні 2006 року;

- пів року (з березня по вересень 2006-го) вибирає: залишитися нардепом "Нашої України" чи бути міським головою.

Більше того! Чєрнавєцкій - просто зразковий "демократ"! "Демократ", не побоюсь того слова, найвищого ступеня - ліберал. Партія, яку він очолював, так і називалася: "християнсько-ліберальна". Він ліберал такий, як треба: переконаний космополіт невизначеного походження; плюралістичного віросповідання; банкір, олігарх і, разом з тим, соціальний популіст - недотягує до Тимошенко хіба що масштабом - роздає подачки лише у Києві; має напарника Аделаджу. І який після того, неполіткоректний мерзотник, сміє називати його "марсіянином", а не "демократом"!?

Та ви лише подивіться на нього! Оце і є справжнє обличчя кожного "демократа". Воно відкривається відразу після посідання теплого місця. Він, як метелик - кольоровий і милий - до виборів. Потім перетворюється в мерзенну слизьку гусінь і пожирає зелень. Зелень "демократ" бере з наших кишень. Щоб і самому наїстися, і перед виборами знову бути милим, роздавати "дари", махати барвистими крильцями реклами...

Покажіть мені іншого "демократа".

Покажіть мені список "демократичної сили", який не був би напханий вчорашньою компартійною номенклатурою, хитрою комсою, махровими кучмістами, олігархами-рейдерами, загребущими латифундистами та скандальними забудовниками - нищителями Києва. Подумайте, чому заради влади у столиці дехто з них готовий покинути навіть найвищі державні посади та мандати нардепів? Чому вони з легким серцем жертвують міністерською/нардепівською платнею і недоторканістю (так і не скасованою)? Винятково з безмежної любові до Києва і киян? Тільки уявіть, у яку зажерливу гусінь перетворяться всі ці барвисті метелики-"демократи", як тільки відкладуть личинки у міській владі. Тому, не полінуйтеся вивчити "чисті" списки тих партій, які вже оголосили себе лідерами симпатій. Починаючи від блоку Чєрнавєцкого і закінчуючи всіма, без винятку, іншими "демократичними силами".

Чому я постійно беру слово "демократія" і похідні від нього у лапки? Бо кожна незашорена людина сама бачить, що це слово на різнокольорових прапорах - всього лише "магічний" фетиш. Його використовують тільки для гіпнотичного вимахування перед очима електорату. Демократію давно замінила Технологія. Неозброєним оком видно, що насправді вона не має нічого спільного з традиційним європейським народовладдям. Ні з класичною базовою демократією античної Греції, ні з вічевим правом Київської Руси, ні з військовим народовладдям козацької доби.

На цих виборах ми особливо виразно побачимо всі гримаси бутафорної "демократії". Підкуп виборців вже став ганебною дійсністю: сумнозвісна "гречка", "соціальні виплати" з бюджету міста чи країни, або й просто по 200 гривень за голос відразу на дільниці. Знову ми чуємо заяложений шантаж: "Якщо не проголосуєте за наше "менше" зло, то до влади дорветься зло "ще страшніше"! Що спільного з вільним вибором і свідомим волевиявленням мають ці спекуляції? Без сумніву, ми відчуємо і всю "чарівність" старих добрих шахер-махерів в тігіпко-медведчуківському стилі. Скуштуємо таких самих фальсифікацій, які штовхнули киян на Майдан чотири роки тому. Вже сьогодні можемо оцінити "демократичну прозорість" формування партійних списків. Тільки уявімо, який режим підкилимної "прозорості" запровадять "демсили" у коридорах міської влади. Особливо, коли питання будуть стосуватися перерозподілу столичних земель, забудови, квартирних черг тощо.

Так! "Демократичні сили" - це фікція. Така ж облуда, як і їхня "єдність".

Час знову очищати акваріум влади. Вилити смердючу воду.

Саме тому Всеукраїнське об'єднання "Свобода" вступає в боротьбу на дострокових виборах у столиці. І за посаду міського голови, і за дієву фракцію у міськраді.

Ми йдемо на вибори з відкритим заборолом. "Свобода" не приховує ні команди, ні стратегічної мети, ні тактичних завдань. Наші цілі чіткі і зрозумілі:

По-перше. Боротися за владу, як це не банально звучить.

Змагання за владу - сенс діяльності кожної політичної сили (для ідеологічної - задля втілення своїх програмових засад). Вибори для партії - це те саме, що змагання для олімпійця. Якщо спортсмен не бере участі у змаганнях - то це фізкультурник з групи здоров'я. Якщо партія ігнорує вибори - то це не політична сила, а клуб за інтересами. Вже не одна національно-патріотична партія, що не наважувалася на самостійну участь у виборах, просто зникла з політичної арени або перетворилася на дрібного васала якогось олігархічного "мегаблоку".

До того ж, ми просто маємо звичку виконувати власні рішення. "Свобода" вирішила брати самостійну участь у можливих дострокових виборах (в т.ч. у м. Києві та м. Харкові) на Всеукраїнській конференції ще 9 лютого 2008 року. Тобто, більш ніж за місяць до того, як стало відомо про призначення цих виборів парламентом.

Не приховуємо, що муніципальні вибори у Києві ВО "Свобода" розглядає також як обов'язкову сходинку до наступних президентських і парламентських перегонів. Коли ми доб'ємося успіху в столиці України, то отримаємо шанс вчинками довести свою спроможність і корисність. Адже те, що відбувається в столиці, бачить уся країна. Там, де є навіть мінімальні фракції "Свободи" у місцевих радах, вони вигідно відрізняються від "демократів" усіх мастей. І, відповідно, здобувають щораз більше прихильників. Не знаю іншого цивілізованого шляху для політичної сили.

По-друге. Добитися широкої суспільної дискусії довкола низки пекучих питань розвитку столиці. Актуалізувати ті проблеми, які не озвучить жодна інша сила, окрім "Свободи".

Ми не збираємось зациклюватися на "джентельменському наборі" питань: прибирання вулиць, каналізація, вивіз сміття тощо. Про це киянам проспівають інші "крєпкі хозяйствєннікі". "Свобода" гарантує хіба невсипущий контроль за виконанням їхніх обіцянок. Але сьогодні перед міською владою постають завдання ширші, концептуальніші, ніж елементарне функціонування комунального господарства.

Нас цікавить, передусім, повернення Стольному Граду України-Руси його історичної місії одного з центрів світової цивілізації, на противагу міщансько-споживацькій концепції провінції чужих імперій. А цій меті підпорядкована ціла низка інших завдань.

Тезово ці питання означені у нашій програмі. Детальніше - під час публічних дискусій, на які ми сподіваємося. Навіть якщо "Свобода" не відразу всіх переконає, то, принаймні, змусить задуматись.

Така тактика вже дала користь на попередніх парламентських виборах. "Демократичні сили" у боротьбі за виборців "Свободи" під час кампанії змушені були пообіцяти вирішити низку проблем, про які раніше воліли навіть не згадувати. Сьогодні прямі цитати з нашої програми лунають і з уст найвищих керівників держави. "Свобода" мабуть єдина, поки що непарламентська партія, яка зуміла цього добитися. Часом свідомо загострюючи, ми будемо і надалі вперто звертати увагу і спричиняти бурхливе обговорення наших ідей.

По-третє. Захистити інтерес тих громадян, яких ігнорують інші кандидати.

Справа в тому, що електоральних лідерів цікавлять тільки найчисельніші групи населення. А це - зубожіла від їхньої ж політики більшість. Користуючись матеріальною скрутою та низькою поінформованістю цих людей, олігархічні партії намагаються купити їхню прихильність за гречку, копійчані "доплати до пенсії", "повернення заощаджень" тощо. Насправді ж, усі ці соціальні подачки -пастка для мишей з безкоштовним сиром. За все це "благодійники" планують найближчим часом зібрати плату сторицею.

"Свобода" ж шукає прихильників серед ініціативної меншості: наукової та культурної еліти, технічної і творчої інтелегенції, дрібних та середніх підприємців, висококласних спеціалістів, студентської молоді. Це "невдячна" аудиторія для політичних спекулянтів. Їх важко обманути, їхньою думкою неможливо маніпулювати. Тому соціальні популісти воліють їх ігнорувати. Проте, саме ці люди кують славу не лише столиці, але й цілої держави. Саме ці громадяни є генераторами і носіями інтелектуальних, моральних та духовних цінностей. Влада, яка їх зневажає, веде Україну до занепаду.

У столиці України є достатня кількість громадян, для яких існують вищі цінності, ніж миска соціальної юшки. Ми йдемо для того, щоб дати і їм можливість впливати на владу.

І нарешті. Створити національну альтернативу політичним проектам панівних кланів.

"Свобода" бере самостійну участь у цих виборах зокрема й тому, що не бачить жодних можливих союзників серед "демократів". З точки зору націоналістів, різниці, скажімо, між Чєрнавєцкім і Турчіновим немає ніякої. Так само, як і, наприклад, між людьми Губського (список БЮТ), Парцхаладзе (Блок Кличка), чи Жванії (БНУНС)... Проводити порівняльний аналіз списків "демократів" можна довго. Проте, це право і громадянський обов'язок, передусім, самих киян. В кожному разі вони переконаються в одному - команда "Свободи" радикально відрізняється.

Об'єднання "Свобода" на цих виборах - єдина серйозна політична сила, не пов'язана ні з старою комуністичною, ні з новою "демократичною" номенклатурою. За нашими плечима не стоять ніякі мафіозні структури чи столичний істеблішмент. Більше того, ВО "Свобода" - єдина на сьогодні послідовна ідеологічна партія національно-патріотичного спрямування з принциповими програмними засадами. Але найголовніше - абсолютно українська та кришталево чиста команда. Водночас - одна з найфаховіших на цих виборах. Це легко перевірити. Власним прикладом ми показуємо, що можна цілком обійтися без колишньої комуно-комсомольської номенклатури, кучмістів та злодіїв-олігархів.

Нехай ми йдемо малими кроками, але до великої мети.

Стольному граду - українську владу!

Голова ВО "Свобода"

Олег Тягнибок

22 квітня 2008 року