Розпускаючи парламент, Ющенко, пише Роман Олеарчик у Файненшл Таймс, сподівався за допомогою нових виборів оздоровити атмосферу, покінчити з політичною корупцією, вивести країну з тупику після Преса про Україну і світреволюції. У нього не вийшло, уважає часопис: після виборів минуло майже три місяці, у країні досі нема уряду і працюючого парламенту. Доходить до сміхотворного, зазнгачає Олеарчик: коли ЗА призначення Тимошенко проголосувало 225 коаліціантів, у невдачі обвинуватили систему Рада, яка працювала нормально.

 

В Києві ходять поголоски, що Ющенко, напевно, віддасть перевагу коаліції з Януковичем, аніж з Тимошенко. Існує ймовірність, що остання вирішить дочекатися зручної нагоди в опозиції, щоб збілшити свої шанси на президентських виборах.

 

Українці втомилися від політики, насолоджуючись плодами економічного буму, продовжує Файненшл Таймс. Інвестори, втім, занепокоєні тим, що через політичну боротьбу відкладаються необхідні економічні реформи і підриваються переспективи подальшого зростання. Після помаранчевої революції Україна отримала рекордну кількість інвестицій -- лише в цьому році -- 7 млрд дол. Однак в перерахунку на душу населення це значно менше, ніж в Центральній Європі.

 

До кінця року інфляція може сягнути 16% попереджають економісти. В країні вдвічі-втричі зросли ціни, особливо на харчі. Бюджету на 2008 рік нема, вже починають говорити про дефолт, який може збільшити суму корпоративного і державного боргу України. Інвестори ж побоюються чергового спалаху корупції.

 

Адже жодного із завдань будь-якої революції -- захоплення влади і переділу власності -- помаранчева не вирішила. Є побоювання, що й новий уряд, якщо його вдасться сформувати з тих політиків, які не мають жодного управлінського досвіду, буде слабким і мірою наближення президентських виборів ставатиме ще слабкішим, пише Файненшл Таймс.

 

Політичний оглядач часопису Ніл Баклі пише, що в Росії Путін створив клан, який планує лишитися при владі, і вибори, які в демократичних системах використовуються для зміни влади, вживає натомість для її продовження. Для цього створюються міфи масової свідомості. Головний серед них -- Путін врятував Росію від розвалу, а населення від зубожіння. Інший міф це надзвичайний економічний бум в Росії. Валовий внутрішній продукт перевищив трильйон доларів.

 

 

 

Опоненти кажуть, що все це за рахунок пожертви демократією, і створення керованої демократії. Ніл Баклі уважає, що подібна поведінка влади це не стільки бажання повернутися до тоталітарзму, як інстинктивна реакція самозбереження, викликана насамперед кольоровими революціями в Грузії, Україні, Киргизії.

 

Але чи слід довіряти Путіну, коли він запевняє спільноту у небувалому зростанні російської економіки? -- запитує професор Колумбійського університету Стівен Шестанович на сторінках Вол стріт джорнел. Наприклад, Путін каже, що Росія вже обігнала Італію, а в дев’ятому році обжене Францію, а в 20 році вийде на п’яте місце в світі. Однак подібні прогрнози засновані на так званому паритеті купівельної спроможності. Наприклад, береться Біг-Мак і порівнюються ціни в Росії (Україні) і США. Якщо він в Росії, припустимо, в три рази дешевше в перерахунку на долари, то й обсяг економіки Росії завищується за рахунок дешевизни харчів і послуг. Рубль, чи гривня оголошуються такими, що потребують ревальвації. Однак після восьми років зростання обсяг російської економіки, обрахований за традиційним методом, дорівнює економіці Нідерландів, Бельгії і Люксембургу, пише Вол стріт джорнел.

 

 

 

Володимир Звіглянич

 

Голос Америки Вашингтон