Вторник, 2024-05-21, 6:18 PM
SITE LOGO
Приветствую Вас Гость | RSS
Главная страница Регистрация Вход
Меню сайта

Начало » 2007 » Июнь » 1 » Блиск “загниваючого” Заходу
Блиск “загниваючого” Заходу
Захід поганий і завжди в усьому винуватий – ось квінтесенція євразійського сприйняття дійсності.
Цією ідеологією мали бути приспані “прості трудящі” в усій Росії, Білорусі й у східних і південних регіонах України. “Американський зять” та “англійська теща” – ось найобразливіше, що можна закинути Ющенкові й Тимошенко. Цим усе сказано, бо Захід – це втілення зла. Проте тільки для електоральної біомаси. Самі ж ті політики, які перед телекамерами проклинають Захід, носять чомусь костюми від Кардена, а не від фабрики “Большевичка”, полюбляють годинники за 30 тисяч баксів зі Швейцарії, а не виробництва 1-го московського годинникового заводу. Вони посилають своїх дітей навчатися не в “академічний” Новосибірськ, а в Оксфорди та Кембриджі, самі відпочивають не в Ялті чи Кисловодську, а на Канарах і Багамах, гроші тримають не в ощадбанку, а в банках закордонних, лікуються не в тій країні, де є найбільше у світі лікарів, а за бугром: патріарх Алєксій II, наприклад, для цієї мети полюбляє Швейцарію, а наш Янукович – Іспанію. Януковичу навіть в утвердженні ідей східнослов’янського братства та вічної дружби з Росією допомагають не російські (бо прогоріли на цьому вщент), а ті ж самі американські політтехнологи. Цілком імовірно, що останні придумали й гасло “Геть НАТО!”
І тут немає нічого дивного, адже сучасні євроатлантофоби – це здебільшого ті самі совєтські комуністичні чиновники, для яких завжди найзаповітнішою рожевою мрією було закордонне відрядження. Побачивши життя проклятого “вільного світу”, вони поставили собі за мету жити, як там. Однак тільки для себе і своїх родин, а щоб так само часом не захотів жити совєтський чи постсовєтський народ, йому постійно треба втирати, що Захід, США, НАТО, ЄС, СОТ, ОБСЄ, Європарламент, Світовий банк і ще купа речей – найогидніше, що тільки могло створити людство. Це все потрібно заперечити та втілювати ідею євразійську, чи то пак азійську, рідну, близьку і братерську.
Зрозуміло, що і Європа – не рай земний, і постсовєччина (Росія, Україна etc…) все ж стоїть вище від племен на зразок мумбо-юмбо, але є речі, які кардинально розносять нас із Європою по різних кутах, тому що Європа – це індивідуалізм, демократія, представницьке самоврядування, підприємницька культура, етика праці, просвітництво, раціоналізм, свобода, рівність, панування закону, а Антиєвропа – це рабство, бюрократія й автократія, формалізм, корупція, підлабузництво, традиції неправової держави.
Європа – це повага до закону: сусіди на тебе косо дивляться, коли не платиш усіх податків. Антиєвропа – це презирство до закону та насміхання із закону: сусіди косо на тебе дивляться, як на ідіота, коли не крадеш, не береш хабарів і платиш усі податки.
Європа – це знання і розуміння Божого провидіння, Європа і християнство – поняття тотожні. Антиєвропа – це атеїзм, тобто азійське варварство, помножене на совєтське безумство та безкарність. “Якщо Бога немає, то все дозволено” (Достоєвський). Дозволено вбивати та красти, чинити неправий суд, за гроші засуджувати невинних і відпускати злочинців, розбещувати дітей, які вже змалку знають, що за все треба платити. Антиєвропа – це коли, не маючи грошей, помреш у лікарні, бо тобі не вколють потрібних ліків.
Європа – це чесність, пріоритет особистості та закону над стадом, Антиєвропа – це брехливість і стадна, кланова, корпоративна, родинна мораль. Європа – це зріле громадянське суспільство, яке передбачає небайдужість до своєї долі та до долі своєї держави. Антиєвропа – це відсутність громадянського суспільства, і як наслідок – повна байдужість і до власної долі, і до долі своєї країни, підкріплена східними філософіями даосизму або толстовського “неделания”. Європа – це повага до людського життя, де вже не пам’ятають, коли востаннє загинув німецький або британський шахтар, хоча кожна з цих країн окремо видобуває в декілька разів більше вугілля, ніж Україна.
Європа – розумна, раціональна, ощадлива. На обігрів величезної офісної площі у Швеції витрачають абсолютний мінімум газу, на виплавлення тонни сталі – абсолютний мінімум електроенергії. Антиєвропа – нерозумна, непродуктивна, енергомістка, матеріаломістка. На обігрів невеличкої кімнатки йдуть кубометри і кубометри газу, на виплавку тонни сталі – кіловати і кіловати електроенергії.
Європа – проста і людяна у своїй величі, тут усе служить людині, навіть архітектура, від якої віє спокоєм, упевненістю й оптимізмом. Кожна кам’яниця цих “священних каменів Європи” – це досконалий і завершений образ людяності, тут гармонійно зіставлено величину архітектури з людиною, і вона почувається, ніби в затишному інтер’єрі. Антиєвропа – нелюдяна, пихата, мегаломанічна, це БАМи, Дніпрогеси, Асуанські греблі. Найбільша площа в Європі – в Харкові, найширший проспект – у Бухаресті.
Антиєвропа – дика й тубільна до патології. Європа – культурна і цивілізована до патології. Дивакуваті німці залишають у своїх лісах частину ягід для птахів і звірів на зиму. Англійських фермерів у судовому порядку штрафують на дві з половиною тисячі фунтів, якщо хоча б в однієї з їхніх свиней не виявиться м’ячика чи м’якої іграшки – свійські тварини мають зростати в комфортній психологічній атмосфері.
Європа й Антиєвропа – це дві різні цивілізації, дві різні планети, два різні світи. Яким чином відбуватиметься конвергенція між ними, якщо таке явище взагалі можливе? Історія довела, що Антиєвропа може дуже нашкодити Європі. Це історія роз’єднаних Німеччин: західні німці вже сімнадцять років мордуються зі своїми “братами меншими” гедеерівцями, вкладаючи сотні мільярдів (!) євро в понівечену сорокарічним пануванням Антиєвропи інфраструктуру багатостраждальної Прусії. А все тому, що тут за комунізму будинки, шляхи і комунікації будували через заднє місце. Але найбільша проблема об’єднаної Німеччини – це понівечені душі німецьких східняків, адже власне серед них найвищий у країні рівень безробіття, злочинності, соціальних заворушень, екстремізму.
Антиєвропа – Європа. Протистояння триває. Може, й ми подолаємо в собі Антиєвропу та долучимося колись до Європи? Важкий, тернистий шлях… Чи здолаємо його бодай протягом одного людського життя? Чи вирвемося колись із мертвих азійських обіймів? А може, “хоч синам, як не собі?..”

Ілько Лемко

Просмотров: 963 | Добавил: otan | Рейтинг: 0.0 |
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Форма входа

Календарь новостей
«  Июнь 2007  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930

Поиск по новостям

Друзья сайта

Статистика

Copyright MyCorp © 2006 Сделать бесплатный сайт с uCoz