Ваше Блаженство!
28 лютого 2007 року в приміщенні корпусу № 55 під час обговорення питання про можливі законні шляхи відселення наукових співробітників Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника з вищезазначеного корпусу, більшість яких складають жінки, намісник Києво-Печерської лаври, архієпископ Вишгородський Павло продемонстрував безпрецедентну зневагу до співробітників, заявивши, що присутні жінки «вообще не женщины», а присутні, і загалом всі співробітники національної музейної установи — «тунеядцы», «коммунисты», «кровопийцы», «сволочи», которые «все разрушают и уничтожают».
Переступаючи межі конституційного положення про свободу совісті, владика Павло звинуватив всіх присутніх співробітників в безбожності, абсолютно ігноруючи той факт, що належність до будь-якої конфесії, або неналежність до жодної з них, не може бути підставою для переслідування і приниження честі і гідності людини.
Кульмінацією «проповіді» намісника Лаври в дні Великого посту на святій Лаврській землі, зверненої до співробітників національного закладу культури, стало «прокляття на смерть», яке Владика супроводжував хресним знаменням. Імовірно для того, аби у «проклятих» не залишалось бодай найменшої надії на життя після того, як їх прокляв особисто владика Павло, священнослужитель повідомив, що археолог Харламов, якого він прокляв на смерть, помер за два місяці, а проклятих щойно він сподівається спровадити з цього світу у коротший термін, оскільки ненавидить ще лютіше, ніж Харламова.
З фактом прокляття на смерть, що супроводжується хресним знаменням і здійснюється православним священнослужителем, усі присутні прокляті музейні працівники, серед яких багато осіб православного віросповідання, стикнулися у своєму житті вперше.
Ми звертаємося до Вас, Ваше Блаженство, з проханням розтлумачити нам, а водночас і іншим людям, які можуть, як засвідчили події, в будь-який момент опинитися чи вже опинилися на нашому місці, у чому полягає суть прокляття на смерть з хресним знаменням у православній церковній практиці, чи є прокляття на смерть, здійснене архієпископом Української Православної Церкви Павлом у дні Великого посту, незворотним і чи підлягає воно «зняттю», а якщо так, то яким чином. А якщо прокляття набере силу і всі прокляті найближчим часом підуть у могилу, то як ставитиметься до цього факту Українська Православна Церква і Ви особисто: чи як до «плодів» особистої святості архієпископа Павла, чи як до духовного надбання всієї Української Православної Церкви?

З повагою — наукові співробітники Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника:
Свідки та жертви —
АДАМОВИЧ Олександра
ЛИТВИН Наталя
ТКАЧЕНКО Олексій
БЄЛОУСОВА Тетяна
ТРОШИНА Марія
ЄФІМЧУК Неоніла
НІКІТЕНКО Мар’яна (кандидат історичних наук)
ЛАГОДСЬКІ Ян
КОНДРАТЮК Аліна (кандидат мистецтвознавства)
БАРТОШ Алла
СЕРГІЙ Олена
ТВЕРИТИНА Наталія (кандидат технічних наук)
КАБАНЕЦЬ Євген
ВАСИЛЬЄВ Матвій
ПІТАТЄЛЄВА Олена
ЧУМАЧЕНКО Анастасія
КОЗАК Ніна