Якщо в Україні, не дай Боже, вибухне громадянська війна, то її мешканці мають добре втямити, що головними паліями конфлікту стала групка параноїків, яких Обливаного понеділка витягнув із-за великодніх столів тупий і гнітючий страх за свої крісла. Гнані цим слизьким і недобрим відчуттям, якого не здужати поодинці, вони з’їхалися до парламенту, аби у зграї притлумити тваринне тремтіння галасом своїх промов. Ні Ющенко, ні Янукович не взялися б за провідництво цією юрбою. На це спромігся лише Мороз, вочевидь, його найбільше проймає страх за власне майбутнє. Я не знаю, чи ростуть у парку обіч Верховної Ради осики, але Сан Саничу краще було б пошукати бодай одну з них, гожу для богоугодної справи. Натомість його слух тішився несусвіттям філіппік однопартійця Бокого, співзвучних із його ж давніми творами лауреата республіканської премії імені Ярослава Галана: “У день зіслання Святого Духа всесвітній сатана напоумив Герострата Українського Дому Віктора Ющенка, яко фарисея від лукавого і найлукавішого з фарисеїв, що кладуть хрест на свій лик і водночас віддають душу дияволові, здійснити замах на свою державу і на людей”. Думаю, що нині в Раді засідають ті, хто в майбутньому не має жодних шансів потрапити під її купол. Не тільки соціалісти – їхню долю вже вирішено хитромудрістю Мороза, – а й регіонали, яких просто-напросто не візьме до списку на позачергових виборах ні Ахметов, ані Янукович. Вони перебрали край, невиправдано високо оцінюючи власні можливості та власну значущість. Ви тільки уважно прочитайте “звернення” до президентів, урядів і парламентів країн Європи, країн-гарантів безпеки України, міждержавних організацій, проаналізуйте самооцінку цих істеричок: “…у зв’язку з безпрецедентною спробою Президента Ющенка розпустити конституційно створений, на основі визнаних світом найдемократичніших виборів, парламент” (курсив наш, – “Україна-НАТО”). В Україні все “най…” – і вибори найдемократичніші, і зрадники – найвитонченіші, і параноїки – найпараноїдальніші. Вони навіть не уявляли собі, що хтось, окрім них, може вершити їхні долі, що Президент може скористатися своїм конституційним правом на розпуск, що, зрештою, виборці також можуть сказати своє слово. Ні, в уяві Бокого та його екзальтованих колег “відставку парламенту в усьому світі традиційно ініціюють правляча коаліція та уряд. У нас усе навпаки. Це як рвуть зуб через пряму кишку”. Тобто лише Бокий і його екзальтовані колеги мають право… розпустити самих себе. Я іноді шкодую, що до нинішнього, вже нелегітимного парламенту не потрапили Наталія Вітренко та Роман Козак. Вони принаймні роблять свою справу професійно, зі знанням і вмінням. Урешті-решт, їхня присутність уже дощенту скомпрометувала б ідею “парламентаризму”, – так гучно називають в Україні рудимент “совєтів”. Можливо, нинішня парламентська криза, повна неспроможність, продажність, корумпованість ВР підштовхнуть політиків до пошуку нових форм народного представництва у владі, поклавши край щокаденційному підфарбовуванню комуністичного фасаду законотворчого органу. Мені не відомо, скільки ще випробовуватимуть нелегітимні депутати терпець Ющенка та своїх виборців. Як на мене, все залежатиме лише від них – тих, хто засідає у сесійній залі. Недуга, яка зібрала їх Світлого понеділка на вулиці Грушевського, має здатність прогресувати. Наразі вони погрожують Президентові, його канцеляристам і силовикам. Утім із часом вони почнуть гризти горлянки одне одному, запідозривши – і цілком логічно – свого сусіда у зраді, подвійній грі й інших негідних із погляду інтересів коаліції речах. Так будинок парламенту перетвориться на божевільню, і тоді справді знадобиться допомога світової спільноти, щоб дати його мешканцям лад.
Главная страница 
Якщо в Україні, не дай Боже, вибухне громадянська війна, то її мешканці мають добре втямити, що головними паліями конфлікту стала групка параноїків, яких Обливаного понеділка витягнув із-за великодніх столів тупий і гнітючий страх за свої крісла. 
