Виробництво незаконних наркотиків та діяльність пов’язаних з ними злочинних мереж є чи не найбільшою з усіх довгострокових проблем Афганістану. Недарма президент Карзай уже через два дні після своєї інавгурації у грудні 2004 року назвав її розв’язання одним із своїх пріоритетів на посаді глави держави і оголосив джихад вирощуванню опійного маку, виробництву наркотиків та торгівлі ними.
Відтоді заходи боротьби із загрозою наркотиків було посилено і країні вдалося досягти певного прогресу у цьому напрямі. Водночас, у міру того, як збільшується усвідомлення масштабів загрози, дедалі очевиднішими стають недоліки політики, що проводиться у цій галузі.
Оскільки Альянс через Міжнародні сили сприяння безпеці (МССБ), що здійснюють миротворчі заходи під його проводом, докладає практичних зусиль для встановлення миру й стабільності в Афганістані, НАТО відіграватиме певну роль у боротьбі з наркотиками у секторах операцій, що виконуються союзниками. Будь-яка загроза, спрямована проти уряду Афганістану чи курсу на розбудову дієвої демократичної держави, загрожує також силам НАТО у цій країні. До того ж опіум, що виробляється з маку, вирощеного в Афганістані, становить безпосередню загрозу населенню країн – членів Альянсу.
Статистика говорить сама за себе. За даними Управління ООН з наркотиків та злочинності (UNODC), 87 відсотків світового виробництва опіуму і 63 відсотки маку, що вирощується в світі, припадає на Афганістан. Близько 52 відсотки валового внутрішнього продукту Афганістану, тобто приблизно 2,7 мільярда доларів США, заробляється на незаконному вирощуванні маку. Виробництво опіуму різко зросло після повалення режиму талібів, що відбулося у 2001 році. Тільки протягом 2004 року виробництво опіуму збільшилось на 64 відсотки і сягнуло близько 4200 тонн, в той час, як у 2001 році, після впровадженої талібами заборони вирощування маку, цей показник становив лише 185 тонн.
Хоча останнім часом виробництво опіуму дещо зменшилося – приблизно до 4100 тонн – цей факт ще не можна вважати ознакою позитивної тенденції, оскільки він головним чином пояснюється надлишковою пропозицією опіуму на світовому ринку та низьким урожаєм маку в Афганістані внаслідок сильної посухи. До того ж фінансові проблеми та тиск на селян з боку наркобаронів дають підстави прогнозувати, що в цьому році масштаби вирощування опійного маку в країні знову зростуть.
З огляду на серйозність даної проблеми, вжиття нагальних заходів, спрямованих на її розв’язання, стало імперативом. Хоча відповідальність за боротьбу з наркотиками головним чином лежить на керівництві Афганістану, значна її частина залишається за світовою спільнотою, яка вже зараз надає допомогу афганському уряду.
87 відсотків світового виробництва опіуму і 63 відсотки маку, що вирощується в світі, припадає на Афганістан У боротьбі з наркотиками провідною країною Великої вісімки є Велика Британія. США також не стоять осторонь. Спільними зусиллями ці дві країни допомагають керівництву Афганістану шляхом фінансування програм, спрямованих на створення альтернативних джерел заробітку для населення цієї країни, що нині живе з вирощення маку, та на підготовку Спеціального підрозділу боротьби з наркотиками. Велика Британія та США також надали допомогу у створенні структури, що стала провідним органом впровадження законів Афганістану у цій галузі – Поліції з боротьби з наркотиками. На додаток вони допомогли у створенні Цільового фонду для боротьби з наркотиками, а також – спільно з Італією та Управлінням ООН з наркотиків та злочинності – Спеціального підрозділу кримінальної юстиції.
Однак надзвичайно важливо ще більше розширити коло міжнародних учасників цього процесу і забезпечити злагодженість їхніх дій. НАТО, бодай через присутність в Афганістані Міжнародних сил сприяння безпеці, що діють під проводом Альянсу, не може стояти осторонь цієї справи. Оперативний план 10302 – документ, що визначає діяльність МССБ в процесі поширення зони їхньої відповідальності на південний регіон країни, де знаходиться значна частина макових насаджень, чітко окреслює роль сил НАТО в підтримці зусиль Афганістану, спрямованих на боротьбу з наркотиками. Ця роль включає матеріально-технічну підтримку, обмін інформацією та розвідувальними даними, а також надання допомоги в навчанні Національної армії та поліції Афганістану процедурам боротьби з наркотиками. В процесі виконання цих функцій Міжнародні сили сприяння безпеці повинні забезпечити, щоб участь у боротьбі з наркотиками не підірвала їхню спроможність виконувати свої ключові завдання.
Остаточний успіх у боротьбі з наркотиками в Афганістані залежить від бажання та здатності уряду цієї країни розв’язати цю проблему; саме Кабул повинен бути на передньому краї цієї боротьби і нести відповідальність за виконання відповідних заходів. Для цього керівництво Афганістану повинне розширювати можливості органів державного та місцевого управління у цій сфері, щоб продемонструвати зростання їхньої спроможності протистояти загрозі наркотиків.
Кабул довів, що має не лише добрі наміри щодо розв’язання проблеми, яку він вважає одним із головних загальнодержавних пріоритетів. На січневій Конференції з питань Афганістану, що пройшла в Лондоні, афганський уряд підписав далекосяжний план – Афганістан компакт, який передбачає побудову кращого майбутнього для країни, у тому числі остаточне розв’язання проблеми наркотиків за підтримки міжнародного співтовариства. З цією метою керівництво Афганістану взяло на себе низку зобов’язань щодо боротьби з наркотиками, зокрема: зміцнення правоохоронної системи; співпраця та координація зусиль з сусідніми країнами; щорічне скорочення площ макових насаджень; здійснення арештів і притягнення до відповідальності торговців наркотиками та корумпованих посадовців.
Цього року уряд Афганістану оновив Національну стратегію контролю за наркотиками, зосередившись на чотирьох основних напрямах: зміцнення державних інституцій; блокування каналів торгівлі наркотиками; розширення та диверсифікація альтернативних джерел заробітку для тих, хто живе з вирощування маку; виконання заходів скорочення попиту на наркотики; лікування людей, що страждають від наркотичної залежності. У різних регіонах країни працівники Центрального підрозділу зі знищення макових насаджень власноруч борються з опійним зіллям. На додаток Спеціальний підрозділ боротьби з наркотиками проводить, і небезуспішно, операції перехоплення наркотиків, що йдуть на продаж.
Час покаже, наскільки ефективними будуть усі ці зусилля і в якій мірі їх довгострокові результати сприятимуть зменшенню проблеми наркотиків в Афганістані. А поки що урядові посадовці повинні зосереджуватись на розробці дієвих заходів, розрахованих на далекосяжну перспективу, збереженні позитивної динаміки боротьби з наркотиками та забезпеченні подальшої підтримки цих дій громадськістю країни.

Альтернативні джерела заробітку
Для того щоб політика Афганістану у боротьбі з наркотиками була справді ефективною, вона має передусім передбачати санкції проти наркобаронів, а не тих, хто вирощує мак. Тому будь-яка програма зі знищення макових насаджень повинна виконуватись паралельно із заходами, спрямованими на створення сталих альтернативних джерел заробітку. Для бідняків, що живуть з вирощування маку, а таких в Афганістані налічується близько десяти відсотків від загального населення, такого роду заходи повинні стати стимулом до роботи, яка приносить легальний дохід, запобігати поверненню цієї категорії населення до вирощування маку і пом’якшувати для неї наслідки скорочення “опійної економіки”. Необхідно знайти розумний баланс між заходами “батога” та “пряника”, щоб схилити афганців – кого примусом, а кого переконанням – до підтримки уряду у боротьбі з наркотиками.
Президент Карзай чітко дав зрозуміти, що надає великого значення проектам зі створення альтернативних джерел заробітку і виступив з проханням до міжнародної спільноти зосередити свої зусилля саме на цій ділянці роботи. Афганський уряд пообіцяв надати допомогу селянам, які готові відмовитися від вирощування маку, але до цього часу так і не зміг виконати обіцянку. Натомість він почав активно винищувати макові насадження. Такий підхід веде до ризикованого випробування терпіння і довіри з боку тих, хто добровільно відмовився від вирощування опійного зілля, але натомість так нічого і не отримав. Це створює поганий прецедент. Тим часом міжнародна спільнота все ще не виділила достатньо коштів, щоб виправити цю ситуацію на всій території Афганістану.
Безумовно, створення альтернативних джерел заробітку для тих, хто живе з вирощування маку в Афганістані, і унеможливлення їхнього повернення до цієї незаконної діяльності потребує настільки великих коштів, що виділення їх у повному обсязі видається маловірогідним. До того ж афганці знають, що мак дає можливість заробляти більше, ніж будь-яка інша культура. З огляду на це, ще більшої необхідності набуває створення альтернативних джерел заробітку для селян, щоб вони не лише зараз, а і в майбутньому не поверталися до нелегального вирощування маку.
Однак навряд чи селяни, що живуть з продажу маку, а надто наркобарони, відмовляться від привабливих прибутків добровільно і без бою. Ситуація ускладнюється ще й тим, що ресурси, які афганський уряд може використати, щоб переконати невдоволених, є досить обмеженими; попри низку заходів, передбачених планом Афганістан компакт і спрямованих на боротьбу з корупцією, це явище залишається повсюдним; а Центральному підрозділу зі знищення макових насаджень та афганській поліції з боротьби з наркотиками, сили якої є досить незначними, стає дедалі важче долати спротив тих, хто має відношення до наркобізнесу. Минулого року уряд Афганістану був змушений призупинити програму знищення макових насаджень в провінції Кандагар після того, як демонстрації обурених селян переросли у сутички з поліцією. До того ж реформа системи юстиції, яка має суттєве значення для боротьби з наркотиками, оскільки повинна забезпечити механізм притягнення до відповідальності наркоторговців, ще й досі чекає впровадження. Можливість виконання програм боротьби з наркотиками значною мірою залежить від доброї волі та співпраці з боку місцевих органів влади та старійшин племен.
Проблема виробництва та продажу наркотиків в Афганістані є надзвичайно складною і загрожує вийти з-під контролю. Розв’язання її вимагає від афганського уряду та міжнародної спільноти комплексних інноваційних підходів з урахуванням довгострокової перспективи. Усі, від кого залежить успіх у цьому питанні, повинні бути готовими до наполегливої багаторічної праці. Проте триматися обраного курсу буде важко, якщо населення Афганістану вже в найближчому майбутньому не відчує позитивних зрушень, якщо міжнародна увага до цього питання почне спадати, а на зміну активності донорів прийде апатія та втома. Однак тільки коли (і якщо) цю проблему буде розв’язано, ситуація безпеки в Афганістані дозволить вивести з країни Міжнародні сили стабілізації.

Алексія Міхос займається питаннями Афганістану та Дарфуру у Відділі операцій НАТО. А. Міхос має ступінь доктора наук (Університет Редінга, Англія) і є фахівцем з врегулювання міжнародних конфліктів.