Начало » 2008»Август»7 » Безплідна смоківниця, або як позбутися рекламних монстрів
Безплідна смоківниця, або як позбутися рекламних монстрів
5:49 PM
«Не намагайся зігнути ложку — це неможливо. Для початку треба зрозуміти
головне — ложки не існує. Знаєш, це не ложка гнеться. Все омана. Справа
в тобі» («Матриця»).
В одному з епізодів мультсеріалу «Сімпсони» розповідається про те, як
величезні рекламні муляжі клоунів, політиків та інших «зірок» раптом
ожили — і почали трощити все навколо. Мешканці зачаровано дивляться на
цей жах і не знають, як рятувати рідне місто. В розпачі одна дівчинка
прибігає до керівника рекламної компанії, що створила цих монстрів. Він
пояснює, що це люди самі наснажують їх своєю енергією. Тому радить
просто не звертати на них увагу — без підживлення вони самі засохнуть.
«Як же не звертати увагу, якщо ВОНИ ЗНИЩУЮТЬ НАШЕ МІСТО!?» — вигукує
дівчинка. «А ви займіться цікавою роботою», — каже рекламіст. І
справді: як тільки люди перестали дивитися на монстрів і думати про
них, так ті відразу ж втратили свою могутність і безсило повалилися на
землю.
Нинішні політики в Україні — це такі ж самі рекламні монстри.
Можливо, вони є непоганими трейдерами, рейдерами, колекціонерами чи
секс-гігантами, але як державні діячі є третьосортним матеріалом.
Керована ними держава остаточно перестала виконувати свої базові
функції. Вона вже не контролює кордони та міграційні потоки, не слідкує
за якістю харчів та медикаментів, не забезпечує ні обороноздатності, ні
економічної незалежності, ні правосуддя, ні соціальної справедливості.
Виражаючись сучасним сленгом, держава послала народу меседж, що вона його послала. Тобто кинула напризволяще. Мовою політології це називається повною відчуженістю між державою і народом.
Основне приховане гасло можновладців: «Народ має бути повністю
керованим». Для самоутвердження себе в якості еліти вони роблять все
можливе для перетворення народу на бидло — навіть не здогадуючись, що
самі при цьому перетворюються на «еліту бидла» — бидлоеліту.
Найсвіжіший прояв дій на упокорення народу і підрив його
пасіонарності — спроба вколоти в кров 9-ти мільйонам українців від 16
до 29 років отруйну індійську вакцину. Нашу молодь врятували лише опір
громадськості та мученицька смерть краматорського юнака Антона Тищенка.
«Ми є свідками жахливого злочину», — визнав голова парламентської слідчої комісії з наслідків вакцинації.
Проте ще не відомо, чи був би він настільки відвертим, якби міністром
охорони здоров’я був його однопартієць, а не представник конкуруючого
клану.
ШАПІТО «БИДЛОЕЛІТА-ЦЕНТР»
Політична діяльність рекламних монстрів — це суцільне шоу, імітація, ілюзія, пародія.
До системної державницької діяльності вони неспроможні в принципі. Тому
роблять те, що вміють: борються між собою за державні гроші та землю, а
в перервах піаряться в ЗМІ. Для цього проводять фотосесії в затоплених
водою селах, спускаються в шахти, доять корів, роздають медалі, літають
на вертольотах і висловлюють в телекамери турботу про народ, що
катастрофічно вимирає, та про інфраструктуру, що катастрофічно
розвалюється. Ми розуміємо, що це цікавіше і простіше, ніж будувати
дамби, саджати ліси чи створювати сучасні виробництва, проте їхня
метушлива бездіяльність перетворилась на головну загрозу національній
безпеці. «Якщо їх не вбити, вони нас уб’ють» — співає гурт «Абздольц» в пісні про покемонів, але на думку чомусь приходить дещо інше.
Планета увійшла в гостру кризу Великого Переходу — до нової цивілізації, до нової екологічної ніші.
Вичерпання традиційних ресурсів, екологічне забруднення і соціальна
дестабілізація посилюються кліматичним розбалансуванням. Треба бути
готовим до небачених досі спек і холодів, посух і повеней, ураганів і
землетрусів, інфекційних хвороб і геомагнітних інверсій. Щоб пережити
цей екстремальний період, народу потрібна сильна і розумна держава, що
володіє достатніми резервами і засобами швидкого їх застосування.
Натомість що роблять наші покемони? Замість згуртовувати народ, вони
нацьковують одних українців на інших. Замість насаджувати ліси, вони їх
хижацьки вирубують — деревина йде на експорт, а гроші в офшори. Замість
модернізації гідротехнічних споруд, половину з них вже приватизували,
решту кинули напризволяще. Їм просто нецікаво займатися техногенною
безпекою. Їх хвилює приватизація найприбутковіших підприємств,
розпродаж української землі та її надр — того, чого вони ніколи не
створювали і що їм не належить.
Держава катастрофічно втрачає залишки авторитету. Бо «еліта»
стільки вкрала і стільки разів збрехала, що тепер їй не вірять навіть
тоді, коли вона говорить правду. Наприклад, мільйони українців готові
допомогти постраждалим від повеней на Західній Україні, але не
поспішають переказувати гроші у фонди допомоги — через стійке
переконання, що однак все буде вкрадено «елітою». Це унеможливлює
народну мобілізацію для солідарного подолання серйозних криз.
БІЗНЕС-ШОУ «ВИБОРИ»
«Клоуни знущаються над нами. Називай речі своїми іменами» — закликає гурт ТНМК. Це вже про ринковий балаган, який «еліта» чомусь називає демократичними виборами. Він робиться за такою схемою.
1. Спочатку олігархічні клани через підконтрольні ЗМІ розкручують з
десяток перспективних політпроектів та «героїв майбутніх виборів».
2. Через якийсь час визначаються їхні рейтинги, на основі яких
складаються прайси. На закритих аукціонах відбувається розпродаж місць
в партійних списках — згідно з законами ринкової економіки.
3. Для створення ілюзії «передвиборчої боротьби» через ці ж ЗМІ
запускається «війна компроматів» і демонстративне обливання один одного
багнюкою. Очевидно, що це «шоу для лохів», бо якби було інакше, то
публічні заяви про скоєні злочини завершилися б кримінальними справами,
резонансними судами і ув’язненнями з конфіскацією накраденого.
4. Для відволікання людей від реальних проблем у масову свідомість
вкидаються «кістки», за які ці люди мають гризтися між собою: «НАТО»,
«двомовність», «міжконфесійні відмінності», «хто кого годує» тощо.
5. Внесок у вибори — це інвестиція, що має швидко окупитися і
принести прибуток. Тому ті, що купили мандати, негайно включаються в
«дерибан» країни з метою «відбити бабки».
6. Доволі швидко вся ця шкурна метушня починає викликати в людей
блювотний рефлекс. Тоді розкручуються нові «герої нашого часу» і все
починається спочатку. В результаті змінюються політпроекти, але не
змінюються елітні фізіономії.
Як зупинити цих «голих королів»? Найкраще скористатися
рецептом від «Сімпсонів»: перестати звертати на них увагу, не живити
цих енергетичних паразитів своїми емоціями, сподіваннями, страхами та
малодушним вибором «меншого зла». Бо в цьому світі існує закон тяжіння:
що сьогодні в наших головах, те завтра в нашому житті. Вболіватимемо за
цих «політичних покемонів» і братимемо участь в їхніх виборчих
лохотронах — матимемо постійне відтворення балагану. Якщо ж будемо
думати про державу нашої мрії — неминуче сформуємо новий український
світ. Спочатку він народиться у нашій свідомості, потім в наших
стосунках з дітьми, родичами, друзями та знайомими, згодом пошириться
на ширші територіальні й професійні громади. Пройде небагато часу — і
тисячі осередків світла зіллються в сонячний Третій Гетьманат — всесвітню українську державу-громаду. Тож почни з себе! Зроби перший крок: вимкни «зомбоящик» і перестань підживлювати рекламних монстрів своєю життєвою енергією. Натомість спрямуй її на добро і власними силами, в міру своїх можливостей твори навколо себе чесний та розумний простір.
МИ САМІ!
Багато хто вже не чекає милості від держави і діє самостійно.
Водночас в багатьох головах ще шкребеться спокуслива думка: а може
покемони якось зміняться і стануть корисними для народу? Або остаточно
накрадуться і почнуть ділитися з людьми. Тож може ще трішки почекаємо?
Про марність таких сподівань є одна вельми повчальна історія.
Це сталося два тисячоліття тому неподалік Єрусалима. Ісус готувався
до смерті й воскресіння. Водночас він готував своїх учнів, навчаючи їх
рішучості та впевненості у власних силах. Так, побачивши здалека
смоківницю край дороги, вкриту листям, Ісус приступив до неї, та окрім
листя не знайшов зародків майбутніх плодів. «І, звернувшись до
смоківниці, промовив: Хай повік не буде з тебе плоду! Учні Його чули
це. Проходивши ж тудою вранці наступного дня, вони побачили смоківницю,
всохлу від кореня. Здивувавшись, учні говорили між собою: Як це
смоківниця засохла? Тоді Петро каже Йому: Учителю, дивися, смоківниця
всохла. Ісус у відповідь сказав їм: Коли матимете віру й не
завагаєтесь, зробите таке не тільки зі смоківницею» (Матвій 21.18, Марко 11.12).
Смоківниця не давала плодів — не виконувала свого головного
життєвого призначення, натомість відбирала воду і сонце у здорових
дерев. Можливо, її не зрубували, бо сподівалися, що наступного року
вона все ж таки почне плодоносити. І так з року в рік. Проте в Ісуса
щодо цього не було ілюзій. Він наказав смоківниці негайно звільнити
місце для тих, що даватимуть плоди. І смоківниця всохла.
Запитаєте, до чого тут бидлоелітні покемони, рекламні монстри? До
того, що це така ж сама безплідна смоківниця. Вони не виконують свого
призначення, а лише займають місце справжньої еліти. Вони марнують
ресурси і руйнують суспільство — «ВОНИ ЗНИЩУЮТЬ НАШЕ МІСТО!»
Ми сподівалися на них 17 років. Цього більше ніж достатньо, щоб
показати добрі плоди. «Еліта» ж зрадила ці сподівання. Тому доцільно
відмовитися від її послуг і не мати нічого спільного ні з нею, ні з її
оборудками. Народ має право відверто сказати: «Хай повік не буде з тебе плоду!» — так, як це зробив Ісус Хрестос.
Ця фраза — частинка послання Сина Божого своїм духовним нащадкам, всім
нам. Його сенс у тому, що ми маємо те майбутнє, в яке віримо: «Майте
віру бога. Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: двигнись і кинься в
море, та не сумніватиметься у своїм серці, але віруватиме, що
відбувається те, що каже, — буде йому так. Тому й кажу вам: коли
молитесь і просите, віруйте, неначе все вже отримали, і буде вам». Хай Буде!
Главная страница 
