Виповнилось 90 років з часу початку гетьманства Павла Скоропадського. 29 квітня 1918 року було розпущено парламент УНР – Центральну раду, в результаті чого до влади прийшов Скоропадський і встановив пряме правління, або гетьманат. Гетьманич Борис Скоропадський - онук гетьмана Павла Скоропадського відповів на запитання Фіделя Павленка про те, чи бачить він паралелі з поверненням в Україні до ідеологій правої орієнтації.

 

Борис Скоропадський: Порядок треба було навести в той час. Сьогодні ми маємо істориків, політологів, які пишуть, що треба авторитетну владу, порядок, вертикальну відповідальність. Порядок навести у владі! Бо авторитет треба в хаті, і так само у владі, і в державі. Бо як батько не буде тримати порядок і не буде виконувати закони, і підтримувати, щоб люди виконували ті закони, то буде те, що ми маємо тепер. І кожна нормальна людина це знає.

Бі-Бі-Сі: До речі, кажуть також, що правоту Павла Скоропадського підтверджує найсучасніша українська історія, бо зрештою Україна повернулася більше до правих ідей, аніж до лівих, які на той час відстоювала Центральна Рада, яку не завжди підтримував Павло Скоропадський, вона більше схилялася до соціалістичних лівацьких ідей. Тобто, можливо, історична справедливість таки зараз торжествує, у сенсі того, що намагався тоді зробити Павло Скоропадський?

Борис Скоропадський: Правильно, це тільки так може бути. Ми ж тут, українці, не перше тисячоліття живемо, на цій землі. Люди пізнають правду. Сьогодні українська громада дуже чітко і ясно розуміє результат його щоденного життя. Ті республіканці, лібералісти, що все дозволяється, треба тільки поглянути в історію і подивитися, яке керівництво ми мали в Україні останні 2 тисячі років, і де найліпше було для українського народу.

 

Бі-Бі-Сі: Чому, на вашу думку, Гетьманат Павла Скоропадського не встояв і не протримався трохи довше? Одні кажуть, що не було широкої підтримки в цілому в суспільстві, а інші твердять, що він не міг втриматися, оскільки фактично спирався на німецькі та австрійські багнети, і як тільки пішла хвиля революцій у Німеччині та Австрії, Гетьманат Павла Скоропадського також не втримався.

Борис Скоропадський: Складне питання і дуже мудре. По-перше, треба згадати, що в той час була і революція в царській Росії. Тут і більшовики підіймали, нападали на Україну, тут і Німеччина мала проблеми у своїй країні, громадянська війна, вони мусили вернутися, і Австро-Угорщина... Тут величезні проблеми були в той час. Було дуже важко втримати який-небудь порядок. Потім, треба згадати, його дії в той бурхливий, бо людина просто думала про народ України. Що він міг зробити за сім з половиною місяців?

До сьогоднішнього дня керівники, особливо останні 16 з половиною років керівники нашої так званої незалежної України не могли зробити і 5% від того, що він зробив за 7,5 місяців! І він не мав мобільника, і він не мав інтернету. Їм треба було 6 років щоб зробити державну валюту! А він зробив це за 6 днів. Це один маленький приклад, чому люди прагнуть до правої думки. Тому ми не можемо сьогодні казати: цей так зробив неправильно, а той так, а я би інакше робив. Це некоректно.

Бі-Бі-Сі: Нещодавно президент Ющенко видав указ про створення Київської Січі на одному з островів поблизу Києва і заходи щодо організації українського козацтва з одним центром. Чи ви вітаєте таке рішення президента, чи у вас є свої застереження?

Борис Скоропадський: Це тяжке питання. Я можу тільки відверто правду казати. Людина може казати одне, а робити друге. Мені було дуже тепло літом 2006-го року, коли ми пакували чемодани, що Віктор Андрійович видав спеціальні укази для діаспори і запросив, щоб люди поверталися в Україну на рідну землю допомагати йому будувати нову молоду державу. Я приїхав, я надіслав офіційний лист, я був у Секретаріату три рази, люди мені там обіцяли, як українці кажуть “грушки на вербі”, казали, що я матиму зустріч з президентом.

Я з Васюником говорив саме про козацтво, вони ділилися зі мною, які проблеми є у сьогоднішній Україні з козацтвом, скільки зареєстровано асоціацій, організацій. Народ сміється, і, як ви знаєте, де три козаки – два гетьмани, і шароварщики, і будьмогейщики і т.д. Це козакам неприємно і недобре. Це, я думаю, і Віктору Андрійовичу недобре, це недобре українському народу, і це мені також неприємно чути.

Тому я знову хочу нагадати, що я ще чекаю зустрічі з Віктором Андрійовичем, бо я говорю з багатьма козаками, і вони всі кажуть: “Пане Борисе, чому наша влада сьогодні не хоче з вами говорити? Чому вони не допомагають вам з’єднати тих козаків?”. А я кажу – треба їх запитати, бо поки що вони зі мною про це не діляться. Якби Віктор Андрійович міг згуртувати навколо себе радників, що дійсно дбають про український народ, а не про своє майно, то було б ліпше. Тому, я думаю, і скептично ставляться до таких...