 Тисячі одеситів прийшли ввечері 24 листопада на Соборну площу міста. В пам»ять про жертв штучного голодомору в Україні організованого тоталітарним комуністичним режимом на площі запалили понад десять тисяч свічок і встановили їх у вигляді хреста.
Розділити разом з одеситами скорботу за тих хто передчасно, не з власної волі, залишив цей світ прийшов мер міста Едуард Гурвіц.
«Ми зібралися сьогодні з такого приводу, з якого, не приведи Боже, збиратися жодному народу і у жодні часи. За всю свою історію людство пережило близько п»яти тисяч великих і малих воїн, безліч природних катаклізмів, але ніколи і ніде не було такого, щоби практично від осені до літа нація втратила, за різними підрахунками, від семи до дев»яти мільйонів людей.
Ніхто і ніколи тепер не дізнається ані кількості жертв, ані всіх імен тих хто помер. Ще довгі роки будуть точитися політичні суперечки на тему голодомору - про його відповідність чи не відповідність терміну «геноцид». Але, на мою думку, головне не у цьому. Ми повинні ось тут, на цій площі, зрозуміти і повернутися додому з твердим переконанням, що найвищою цінністю у світі є людина і людське життя. Жодна ідея, нехай би це навіть була ідея вселенського щастя, не заслуговує на людську жертву. Жодна влада чи політична сила не мають права вимагати від людини жертвувати і страждати в ім»я світлого майбутнього.
Ми сьогодні живемо в іншій Україні – молодій, суверенній державі, яка не належить до багатих і дуже впливових. Але, я вам скажу, що її треба шанувати і цінувати. Україна вчиться говорити правду своїм громадянам про минуле і про сьогодення. Україна оголосила вищим державним інтересом, національною ідеєю – гідність своїх громадян.
Україна оголосила суверенітет інструментом досягнення високого добробуту українців. Це значить, що у нашій історії, як це було 75 років тому, мати не вбиватиме дітей, щоби позбавити їх мук голодної смерті, що люди не будуть їсти людей, а хліборобські села не перетворять на пустелі. В Україні ніколи вже не буде «головнокомандувача голодом», як називав Сталін Касіора.
Це страшні факти, але вони були. Якщо ми будемо пам»ятати про це вони не повторяться», сказав у своєму зверненні до присутніх Едуард Гурвіц.
Він назвав помилковою позицією заяви про те, що голодомору 1932-33 років в Україні ніколи не було і навів лише один факт. «У ці дні коли українці вмирали мільйонами в Україні існувала мережа магазинів «Торксін», де за золото чи інші коштовності можна було купити хліб, чи борошно, крупи. Люди, які виривалися з оточених голодом сіл, несли до «Торксинів» сережки, обручки і так далі… Запам»ятайте цю цифру.
Піж час голодомору Кремль одержав за продукти харчування в українській мережі валютних магазинів сорок чотири тони золота і 1420 тон срібла».
Едуард Гурвіц закликав присутніх помолитися в цей день не лише за «наших предків, але і за закатованих голодом у Казахстані, Уралі, Кубані і Ставропіллі».
«Згадаємо і пам»янемо жертв всіх жахливих трагедій, на які було багатим двадцяте століття. І українці, і мільйони вирізаних вірменів, мільйони замучених євреїв, мільйони росіян… Немає такої кількості свічок, щоби ми запалили їх за кожну душу. Але, нехай кожен запалений вогник освітлює їм вічність, а нам дорогу у майбутнє. Вічна їм пам»ять і Царство Небесне», підсумував Одеський міський голова.
Згадати жертв голодомору 1932 – 33 років на Соборну площу Одеси прийшли цього дня, серед інших, представники різноманітних громадських організацій, національно-культурних товариств, депутати міської ради, духівництво різних християнських церков.
Ігор Столяров
Одеса
| 
Главная страница 
