Історичні читання «Ідея соборності України: історія і сьогодення» 18 січня відбулися в одеській обласній бібліотеці ім. М. Грушевського. «У країнах з давніми державницькими традиціями такого свята немає, - зазначив у короткій доповіді декан історико-філологічного факультету Південноукраїнського педуніверситету ім. К. Д. Ушинського, доктор історичних наук Володимир Чумак, - Але так склалася історична доля України. Сьогодення змушує повертатися до витоків нашої соборності. Й питання це значно ширше, аніж єдина територія. Дуже важливо, щоби це розуміла й усвідомлювала наша молодь. Молодь розумітиме так, як про це розкажуть наставники. Студенти Істфаку Любов Домброван і Валентин Панасюк підготували цікаві реферати з історії питання. А доцент кафедри історії України Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова Анатолій Місечко виступив з доповіддю «Соборність України в контексті реалій сьогодення». Основною тезою виступу науковця стала актуальність відзначення свята соборності України. Відбулася презентація книжкової виставки «І Соборною бути… - історичний Акт 22 січня 1919 року». В календарі на 2007 рік у переліку державних свят цієї дати немає. Попередній владі було, на жаль, не до того. А нинішнім можновладцям це також, на превеликий жаль, не потрібно. Надто якщо пригадати їхні передвиборні гасла. Втім, проблеми розпалювання протистояння між Заходом і Сходом були й під час президентських виборів. Чи є, направду, між ними відмінності? Безперечно, є. Але не такі аж очевидні, щоби говорити про несумісність. І про це всі добро знають, усі розуміють це. І – все-таки продовжують свою не зовсім чесну політичну гру. Зрозуміло, що Захід ближчий до Європи з її демократичними традиціями, він, властиво, вже був в Європі. Схід України – під боком у Росії, та й заселявся переважно росіянами. От і маємо різницю в поглядах на вступ України до євроструктур та до ЄЕП, на російську мову як другу державну, на стосунки з Росією… Та все-таки: ніколи раніше – відколи існує наша незалежна держава – питання це не стояло так гостро. А загострили його якраз президентські вибори 2004-го. У запалі передвиборної боротьби розколовся політичний клас, й одразу по тому відбувся розкол у суспільстві. Й воно не повернеться до свого попереднього стану доти, доки існуватиме розкол у верхах, що називають себе елітою. Провокативні політики розіграли дуже небезпечну та, сказати б, фальшиву карту, мобілізуючи виборців за етнічними, регіональними ознаками. А далі вже спрацювала інерція руху. Як зупинитися, які гальма, або ж противаги, чи рівноваги, застосувати? У тверезих політиків є свої рецепти. Це, передусім, інтеграція росіян України в українське суспільство. Щоби всі відчули себе українцями. Й тут неабиякого значення набувають живі контакти людей, передусім на вісях протистояння: Львів – Донецьк, Луганськ – Тернопіль, Харків – Івано-Франківськ, Одеса – Чернівці… Це дуже умовна схема. Йдеться про поїздко школярів та студентів, представників інтелігенції, журналістів, підприємців… Такі зустрічі дають дуже багато всім. А ті. що потоваришували під час таких контактів, - їм і в голову не прийде ділити Україну на Схід і Захід. Прості люди різняться від політиків ще й тим, що вони мислять ширше, у них немає отої затятості. Ключове слово у вирішенні проблеми – порозуміння. На те, що роз’єднує, треба дивитися з погляду сьогодення. Якнайбільше уваги потребують ті краї, які перебувають на вістрі протистояння. Поки що маємо тут лише розмови. А слід би з усіма, гейби, сторонами вирішувати, щоби усі були задоволені. Скажімо, не провокувати питання другої державної мови, зовнішньої політики – це з одного боку, а з іншого – давати людям чесну, вичерпну інформацію про НАТО, про ОУН-УПА тощо. Усе це, здавалось би, так просто й легко робити, і водночас – дуже важко. та варто згадати у ці дні не лише 22 січня 1919-го, а й 21 січня 1990 року – отой живий ланцюг, в якому 450 тисяч тоді ще навіть не громадян України міцними потисками рук, биттям гарячих сердець, у яких ожили надія, віра. любов до своєї України, з’єднали Київ зі Львовом. Тоді були єдиними всі – Донецьк і Львів, Харків і Тернопіль, Івано-Франківськ і Луганськ, Рівне і Дніпропетровськ. Невже перетліло те почуття монолітності всього народу? Роман Кракалія
Главная страница 
Історичні читання «Ідея соборності України: історія і сьогодення» 18 січня відбулися в одеській обласній бібліотеці ім. М. Грушевського. 
