Як ви тлумачите поняття „тероризм”?

Ми все ще не маємо глобального визначення тероризму. На щастя, ми просуваємось у напрямку створення комплексної глобальної конвенції проти тероризму, яка включатиме і визначення цього поняття. Однак поки що ми знаходимось в глухому куті через протистояння тих, хто прагне боротися з тероризмом і тих, хто вважає, що „борці руху опору”, як вони це називають, не повинні підпадати під визначення тероризму. Дедалі більше країн усвідомлюють, що це необгрунтоване визначення і що напади на цивільне населення мають за будь-яких умов вважатися злочином як в мирний, так і у воєнний час.
Відсутність глобального визначення не означає, що ми не маємо законного обгрунтування антитерористичної діяльності. Ми маємо 12, а з ухваленням Конвенції з ядерного тероризму, вже 13 глобальних конвенцій з різних аспектів тероризму. Вони є юридично зобов’язуючими. На жаль, поки що тільки третина держав світу ратифікували всі 12. Тому Європейський Союз обстоює ідею загальної ратифікації усіх 12 документів, зокрема таких важливих конвенцій, як Конвенція проти терористичних вибухів та Конвенція проти фінансування тероризму. І нарешті, в межах Європейського Союзу ми маємо ряд юридичних інструментів, які містять визначення тероризму для внутрішнього функціонування ЄС.

Які терористичні загрози постають перед Європейським Союзом? Чи можемо ми очікувати повторення подій, що мали місце у березні 2004 року в Мадриді і в липні 2005 року в Лондоні?

Європа має довгу і трагічну історію проявів переважно внутрішнього тероризму. ІРА, ЕТА, Фракція Червоної Армії і Червоні Бригади – це тільки декілька прикладів організацій, діяльність яких забрала понад 4000 життів за останнє десятиріччя, тож ми добре знайомі з тероризмом. Однак глобальний, релігійно мотивований міжнародний тероризм є новим явищем. За останні роки ми значно посилили нашу оборону проти тероризму як на національному рівні, так і в межах Європейського Союзу. Але ми залишаємось вразливими. Не існує 100-відсоткового захисту від тероризму. Терористи завжди мають перевагу через несподіваність їхніх дій. Ми повинні завжди бути свідомими того, що наша вразливість залишається реальністю. Однак, я гадаю, ми також маємо відчувати свою силу через те, що терористам не вдалося досягти того, що вважається головною метою Аль-Каїди, а саме: розпочати революції і повстання проти мусульманських режимів в таких країнах, як Пакистан, Саудівська Аравія, Індонезія та інших. Терористам також не вдалось розпалити масовий конфлікт між мусульманами і немусульманами в Європі. Ми маємо також відчувати себе сильнішими, оскільки свобода і демократія сильніші за страх і тиранію.

Які елементи лежать в основі антитерористичної стратегії Європейського Союзу?

Є три основні складові. По-перше, в боротьбі з тероризмом національні структури несуть головну відповідальність, тобто, національні уряди забезпечують контроль над силами поліції, структурами безпеки і розвідки, а також системою судочинства. По-друге, ці національні структури повинні співпрацювати зі структурами інших країн, якщо хочуть забезпечити ефективність своєї діяльності. Це означає, що у нас є велика програма практичної співпраці на європейському рівні та юридичні інструменти для забезпечення цієї співпраці. Наприклад, ми маємо Європол, який забезпечує співпрацю органів поліції; Євроюст, в межах якого співпрацюють судді і прокурори; Ситуаційний центр, в якому спеціалісти служб розвідки і безпеки спільно аналізують терористичні загрози як в Європейському Союзі, так і поза його межами; та Європейську прикордонну агенцію у Варшаві, яка нещодавно була створена для вдосконалення співпраці прикордонних структур в Європі, обміну досвідом і найефективнішими методами боротьби з тероризмом. На цій основі ми ухвалили велику програму законодавчих заходів, наприклад, спрямованих на боротьбу з фінансуванням тероризму і протидію терористам при перетинанні кордонів.
Наш третій важливий напрям роботи передбачає посилення співпраці між Європейським Союзом і нашими партнерами. Це міжнародні організації, з яких першою і найважливішою є Організація Об’єднаних Націй, а також Міжнародне агентство з питань ядерної енергетики (МАГАТЕ) у Відні та Організація із заборони хімічної зброї (ОЗХЗ) в Гаазі. Ми дедалі активніше співпрацюємо зі Сполученими Штатами, Канадою, Норвегією та Швейцарією, а також з країнами-сусідами Європейського Союзу і намагаємось надавати допомогу в антитерористичній боротьбі таким країнам, як Марокко, Йорданія та іншим. Чим краще вони зможуть захистити себе, тим краще для нашої безпеки.

Після подій 11 вересня 2001 року Європейський Союз розробив план дій проти тероризму, який поновлюється кожні шість місяців. Наскільки це посилило спроможність протистояти терористичній загрозі?

З січня цього року європейські служби безпеки і розвідки спільно аналізують терористичну загрозу. Раніше це робили тільки служби розвідки, їх аналіз стосувався загроз, що надходили з-поза меж Європейського Союзу; результати аналізу надавались нашим міністрам закордонних справ. Сьогодні до цієї роботи долучились наші фахівці з питань безпеки, отже тепер ми маємо цілісну картину загроз як всередині, так і поза межами ЄС, і вся відповідна інформація надається не тільки міністрам закордонних справ, а також і міністрам юстиції і внутрішніх справ. Вона включає різні аспекти, зокрема, фінансування тероризму. Є і багато інших факторів, які ми регулярно аналізуємо і оцінюємо.

Наскільки ефективно Європейський Союз зможе відреагувати на наслідки терористичного нападу із застосуванням ЗМЗ?

Ми визначили необхідність посилити саме цей аспект оборони як одну з пріоритетних галузей нашої діяльності. Деякі країни -- члени ЄС мають суттєвий досвід в цій галузі як військовий, так і цивільний. Іншим країнам бракує необхідних ресурсів. Не менш важливо і працювати разом з нашими світовими партнерами. Наприклад, Європейський Союз розробив програму допомоги Росії у справі утилізації надлишкових запасів хімічної та ядерної зброї. Ми також збільшили свою фінансову допомогу ОЗХЗ та МАГАТЕ і, як відомо, Хав’єр Солана та три держави --члени ЄС наполегливо працюють з урядом Ірану, намагаючись переконати його у необхідності відмовитись від створення ядерних озброєнь. Що стосується терористичних нападів із застосуванням хімічної, біологічної, радіологічної та ядерної зброї, ми склали реєстр наявних ресурсів ЄС і держави-члени зараз працюють над вдосконаленням своїх технічних можливостей та розвитком міжнародної співпраці в цій галузі.

Що робиться зараз і що планується зробити в майбутньому для запобігання вербуванню та радикалізації європейських мусульман екстремістськими організаціями?

Ми ще не визначились остаточно з цього принципово важливого питання, але це одне із завдань, яке наші міністри визначили як пріоритетний напрям роботи до кінця цього року.
Європейський Союз має намір до кінця року розробити стратегію щодо зовнішнього виміру радикалізації та вербування, тобто, поза межами ЄС, а також щодо внутрішнього виміру. Не існує автоматичного зв’язку між, скажімо, бідністю і тероризмом. Серед мільйонів бідних людей у світі далеко не всі вдаються до тероризму. Однак очевидно, що в умовах військових конфліктів, громадянської напруги, беззаконня, неефективного урядування і порушення прав людини терористам легше приховувати і готувати свої напади та проводити підготовку виконавців терактів, а правоохоронним органам значно важче їх контролювати.
Одним із елементів нашої стратегії є і, безумовно, залишатиметься допомога країнам, в яких існують такі умови. Ми намагаємося осушити болото, в якому розпліднюється тероризм. Надзвичайно важко запобігти кожній потенційній загрозі терористичного нападу. Важливо зробити зрозумілим для всіх, що радикальні екстремісти не є легітимними представниками переважної більшості мусульман світу. Це також означає, що обговорення цих питань в мусульманських суспільствах мають надзвичайну важливість – як в Європейському Союзі, так і поза його межами. Я, зокрема, вважаю надзвичайно обнадійливим той факт, що Ісламська Комісія Іспанії нещодавно ухвалила фатву, яка засуджує тероризм в цілому, а також Аль-Каїду і бен Ладена, зокрема. Важливо співпрацювати з поміркованими мусульманськими силами на місцевому, національному та міжнародному рівнях. Це, безумовно, буде одним із елементів нашої стратегії.

У січні 2004 року був запроваджений європейський ордер на арешт. Наскільки ефективним виявився цей інструмент у боротьбі з тероризмом?

Загалом це дуже ефективний інструмент, хоча існують інші засоби правоохоронної діяльності, які є не менш важливими. З того часу як цей юридичний інструмент було ратифіковано членами ЄС, видано сотні європейських ордерів на арешт, що передбачає і екстрадицію підозрюваних в тероризмі. Наприклад, у липні в Марселі спільно силами Франції та Італії на запит Італії було затримано підозрюваного алжирського походження. Перевагою застосування цього інструменту є швидкість. Процес екстрадиції раніше займав майже рік, зараз він триває два місяці.

Як відбувається обмін інформацією між членами ЄС і чи задоволені ви поточним станом справ?

Усім зрозуміло, що в роботі розідувальних служб існують обмеження щодо обсягу інформації, якою можна поділитись. Секретність є важливою не тільки для забезпечення ефективності діяльності відповідних служб, але також і для захисту життя і недоторканності осіб, які надають інформацію. Якщо ця інформація потрапить до чужих рук, життя цих людей відразу опиниться під загрозою.
Однак між членами ЄС та партнерами Європейського Союзу, наприклад, Сполученими Штатами, існують міцні та активні контакти. Ми всі розуміємо, що боротьба з міжнародним явищем потребує міжнародного обміну інформацією. Окрім цього, ми визначили декілька галузей, в яких необхідно полегшити інформаційний обмін. Одним із політично чутливих питань є визначення межі, до якої ми можемо надати поліцейським силам доступ до бази даних, створеної на європейському рівні, зокрема, до нової візової інформаційної системи, якщо йдеться про розслідування терористичної діяльності. Ці питання дуже складні, оскільки вони пов’язані із захистом даних. Якщо відбувається міжнародний обмін інформацією, необхідно паралельно посилити захист даних. Це дві сторони однієї медалі і члени ЄС зобов’язуються підтримувати високий рівень захищеності даних.

Як відбувається обмін інформацією між членами ЄС та Сполученими Штатами і чи задоволені ви станом справ у цій галузі?

Загалом стан співпраці задовільний, але ми також визначили певні аспекти, де можемо вдосконалити інформаційний обмін. Ми вітаємо посилення співпраці між агенціями США і Європолом. Бажано було б запезпечити таку ж активізацію співпраці з Євроюстом. Перші кроки вже зроблено, але багато роботи залишається попереду. Ми також маємо спільно розглянути непросте питання умов, за яких розвідувальна інформація може використовуватись під час розгляду справ у суді. Наприклад, в ЗМІ широко висвітлювалась справа Муніра аль-Мотассадека, яка розглядалась в суді в Гамбурзі. Німецький суддя висловив свою думку стосовно того, що він не може визначити винуватість підозрюваного в причетності до нападів 11 вересня, оскільки він не зміг отримати від США тих даних, які вважав суттєвими для розгляду справи. Це непросте питання існує не тільки між нами і Сполученими Штатами, воно постає і між державами ЄС.

Яких заходів ужив Європейський Союз для протидії фінансовій підтримці тероризму і наскільки успішними вони були?

Серед політичних заходів члени Європейської Ради ухвалили рішення прийняти рекомендації Групи фінансової протидії відмиванню грошей (ФАТФ), що базується в Парижі, і відтворити їх в юридично зобов’язуючих інструментах Європейського Союзу, таким чином рекомендації ФАТФ, що передбачають добровільне застосування, набудуть статусу обов’язкових. Останнім прикладом такого підходу є Третя директива щодо відмивання грошей, яку узгодили Європейський парламент та Європейська Рада. Ще одним прикладом є нещодавно ухвалене розпорядження щодо грошових переказів. Оскількі державні агенції, банки та інші фінансові структури почали жорсткіше контролювати міжнародні фінансові потоки, терористи зараз надають перевагу неформальним механізмам переведення коштів. Вони фізично перевозять їх через кордони у валізах. Відтепер у нас нові правила. Сума понад 10 000 євро має перевірятись на кордоні. Якщо це не буде зроблено, гроші будуть конфісковані. Це накладає додаткову відповідальність на прикордонні структури, які повинні забезпечити належний контроль.
Ми також розвиваємо нашу співпрацю з третіми країнами і організували важливу зустріч з державами Ради співробітництва країн Перської затоки, що мала на меті переконати їх у необхідності ратифікувати та впровадити Конвенцію ООН проти фінансування тероризму. Ми інтенсивно співпрацюємо з американцями. Я працюю з працівниками казначейства, Державного департаменту та інших структур над розв’язанням цих питань. Через декілька місяців Комісія має оприлюднити пропозицію щодо забезпечення фінансової прозорості доброчинних заходів. У минулому ми стикалися з випадками, коли ісламські неурядові організації (НДО) використовувались для фінансування терористів. Ми хочемо чітко зазначити, що bona fide кошти можуть проходити через канали цих організацій так, як це потрібно людям, але вони не повинні потрапити до тих, хто використає їх для незаконних цілей. Прозорість є суттєво важливою і ми розглянемо можливі заходи для забезпечення належного рівня прозорості у Європейському Союзі.

Чого ви прагнете досягти як координатор ЄС з питань боротьби з тероризмом і як має оцінюватись ваша діяльність?

Моє найбільше прагнення – це зробити мою посаду непотрібною. Це вимагає подальшого поглиблення співпраці в Європейському Союзі. Хочу нагадати, що Європейський Союз працює за принципом «знизу догори». Центральна роль у боротьбі з тероризмом належить національним урядам. Чим більше вони докладатимуть зусиль для вдосконалення внутрішньої координації, скажімо, між силами поліції, службами розвідки, посадовцями, структурами прикордонних служб, прокуратурами, чим кращою буде внутрішня координація, тим легше буде забезпечити і належну міжнародну координацію. Зрозуміло, що кожна держава -- член ЄС має свободу у розв’язанні питань внутрішніх національних структур, її не контролюють ні я, ні Хав’єр Солана, ні Європейська Рада.
До кінця року ми практично маємо завершити виконання плану дій, який Європейський Союз затвердив у червні 2004 року. За головування Великої Британії в ЄС я маю намір наприкінці року запропонувати міністрам переглянутий середньостроковий план дій на 2006 рік і далі. Я сподіваюсь і розраховую на те, що держави-члени приймуть рішення скористатися нашими напрацюваннями і затвердять таку програму дій, яка визначатиме не менш важливі завдання, ніж попередня. Ми вже визначили певні пріоритети на наступний рік. Один з пріоритетних напрямків роботи передбачає захист важливих складових інфраструктури Європи, переважно її економічних елементів, таких як транспорт, телекомунікації, енергопостачання, постачання продуктів харчування і питної води та медична інфраструктура. Існує низка секторів, у яких направлений терористичний напад може завдати великої шкоди функціонуванню інфраструктури, особливо, якщо це трапиться в декількох країнах водночас.
Попереду ще величезний обсяг роботи, яку, я переконаний, держави ЄС будуть продовжувати. Це та сфера, в якій одностайність є необхідною. На жаль, ми не маємо нової конституційної угоди, яка значно полегшила б формування необхідної більшості в Раді. Нова угода також дала б можливість посилити демократичний і судовий контроль, та захист громадянських свобод. Зараз це доведеться робити на основі існуючої угоди. Це можливо, як свідчить історія, але це буде непросто. Я переконаний, що члени ЄС і надалі йтимуть обраним шляхом і співпрацюватимуть з іншими організаціями, від ООН до НАТО. І нарешті, я залишаюсь оптимістом, оскільки свобода приваблює людей значно сильніше, ніж радикальний фундаменталізм і ми спостерігали це як в Європі, так і в інших країнах світу.