Мамай | Дата: Вторник, 2006-12-12, 12:14 PM | Сообщение # 1 |
Рядовой
Группа: Пользователи
Сообщений: 13
Статус: Offline
| Після закінчення "холодної війни" проблема забезпечення миру набула нових рис. Припинення ідеологічного протистояння і біполярного світу призвели до зростаючого шквалу локальних конфліктів, перш за все - внутрішньодержавних, що формуються кризовою ситуацією і створюють осередки напруженості в тому чи іншому регіоні, впливають і складають серйозну загрозу регіональній стабільності в різних точках земної кулі. Реалії сьогодення такі, що тенденції виникнення воєнних конфліктів в світі і регіонах не тільки не зменшуються, а навпаки - зростають. Історичний досвід показує, що за останнє десятиріччя з 1990 по 1999 рр. на планеті відбулося більше як 50 конфліктів, у яких більше ніж в 40 випадках застосовувалась воєнна сила. Всього у другій половині двадцятого сторіччя збройні сили світової спільноти в бойових діях по припиненню різних конфліктів застосовувались у 120 країнах. Основними причинами виникнення конфліктів є політичні, економічні, етноконфесійні, територіальні та інші. За оцінкою Женевського центру проблем безпеки, до 90% конфліктів виникають з цих причин. Досвід конфліктів підтверджує, що особливу роль у них відіграють мобільні сили, повітряні і повітряно-морські десанти, протидесантні, десантно-штурмові (аеромобільні). Мобільні сили можуть виконувати миротворчі, блокуючі, комендантські, охоронні, евакорятувальні, гуманітарні та інші функції. Основну увагу у воєнних конфліктах слід приділяти подальшому розвитку форм і способів боротьби з незаконними військовими формуваннями, антитерористичним і антидиверсійним діям, діям по припиненню захвату заручників і їх визволенню, забезпеченню повернення біженців. Аналіз сучасних воєнних конфліктів підтверджує потенційну можливість виникнення проти України як зовнішніх, так і внутрішніх воєнних конфліктів, причому небезпека виникнення останніх дедалі зростає. Тому головною метою діяльності держави у оборонній сфері є подальше удосконалення боєздатності української армії та інтенсифікація співпраці з НАТО і вступ до цієї організації для забезпечення можливості адекватного реагування на зовнішні та внутрішні загрози, які можуть виникати для України в XXI столітті. З урахуванням наявного свого та зарубіжного досвіду Україна повинна мати якісно нові Збройні Сили, спроможні діяти у будь-яких воєнних конфліктах, у тому числі і в миротворчих операціях.
|
|
| |